Життя без прикрасПроте рівно о третій у замку повернувся ключ. Із вітальні крізь відчинені двері вона побачила Дмитра в передпокої. Зім’ята сорочка, неголене обличчя, темні кола під очима — наче цілу ніч не склепив повік. Погляд при цьому залишався замкненим і впертим, ніби рішення він уже ухвалив і переглядати його не збирався.
— Привіт, Дмитре, — сказала Женя.
Вона сиділа за столом, поклавши перед собою складені руки, й холодно оцінювала того, хто ввійшов. Від такого її погляду багато хто губився.
— Женю, — сухо кивнув він, а тоді звернувся до Насті: — Нам треба поговорити без сторонніх.
— Я не піду, — твердо сказала Женя. — Настя зараз не може вести переговори. А саме це на нас і чекає: переговори про те, що буде з вашою сім’єю.
— З нашою сім’єю, не з твоєю, — зло озвався Дмитро.
— З моєю сестрою. Поки її обманюють і використовують, я буду поруч.
Женя не підвищила голосу, але слова звучали як удари. Дмитро стиснув щелепи й усе ж сів на диван.
Від голосів прокинулася Софія й потягнулася до тата. Настя втримала її біля себе: відпустити донечку до людини, яка так легко зрадила їхню довіру, вона зараз не могла.
— Гаразд. Слухаю, — сказав Дмитро, відкинувшись і склавши руки на грудях.
Женя взяла роздруківки й поклала перед ним.
— За пів року твоїй матері перераховано один мільйон двісті тридцять тисяч. Ці гроші потрібні були вашій сім’ї: платити іпотеку, забезпечувати майбутнє доньки. Але отримала їх Раїса Василівна. Я хочу почути чому.
Вона говорила спокійно й послідовно, як на діловій зустрічі. Дмитро на аркуші навіть не глянув.
— Мама хворіє. Я даю їй гроші на лікування.
— Як називається хвороба?
— Серце… Тиск. Потрібні ліки й обстеження, — невпевнено відповів він, відводячи очі.
— Тоді покажи висновок лікаря, виписку з лікарні, рецепти, — Женя простягнула руку й чекала.
— Нічого цього в мене немає. Мама не хоче засмучувати людей своїми документами. — Він перевів погляд на вікно.
— Зручне пояснення, — усміхнулася Женя без жодних веселощів. — На лікування потрібен мільйон, але жодної довідки показати не можна. Дмитре, ти сам віриш своїм словам?
— Я матері вірю.
Нарешті він подивився на Женю. Настя впізнала цю хворобливу відданість: такий погляд у чоловіка бував щоразу, коли йшлося про Раїсу Василівну.
— А дружині? Вона вчора була у твоєї мами й бачила, що та має цілком здоровий вигляд. Нові меблі, нова техніка, санаторій за сто двадцять тисяч. Так гроші на лікування не витрачають, — виразно, слово за словом промовила Женя.
— Санаторій їй потрібен для лікування. Це рекомендація лікаря.
— Назви лікаря. Як його звати, у якій поліклініці приймає? — Женя подалася до нього.
— Не пам’ятаю, — він провів долонею по обличчю.
— Звісно, не пам’ятаєш. — Вона відкинулася на стільці. — Тоді поговорімо про інше. Навіщо ти видав матері довіреність на квартиру?
Відповіді не було. Дмитро дивився на Настю, і в його погляді вчувалося щось схоже на розгубленість дитини, яку застали за провиною.
— Це тимчасовий захід, — вимовив він нарешті. — Якщо раптом терміново знадобиться велика сума.
— Що це за така потреба? Ви з Настею подружжя, і квартира належить вам обом. Навіщо вам ще хтось?
— Так мамі спокійніше. Вона розуміє, що в разі крайньої потреби зможе допомогти, — пояснив Дмитро вже тихіше.
— Або продати ваше житло, не отримавши вашої згоди. Із листування з рієлторкою схоже, що саме це вона й задумала, — холодно сказала Женя.
Дмитро зблід.
— Ти звідки дізналася про рієлторку?
— Настя побачила пошту, яку ти залишив відкритою. Ось ці листи. — Женя підсунула ще один аркуш. — Ти маєш намір продати квартиру, а потім оселитися в матері. Ні згоди Насті, ні розмови з дружиною тобі для цього не знадобилося?
— Так усім було б краще. Місця в мами багато, а нам не довелося б стільки витрачати на іпотеку, — квапливо заговорив він, виправдовуючись.
— Кому краще, Дмитре? Матері, яка зможе повністю вами розпоряджатися? Насті під дахом жінки, яка її не поважає? Софії, якій доведеться рости в постійному напруженні?
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.