Вона розтулила рота, щоб заперечити, і зрозуміла, що нічого не доб’ється. Антон перевів погляд на двері, за якими зникла Валентина. Згадалося, як він звелів їй піти й пригрозив охороною, певний, що вона не посміє заперечити йому при всіх. Тепер йому самому хотілося піти: він не міг витримати поглядів людей, які бачили його падіння.
Поки Валентина повільно спускалася мармуровими сходами готелю, нічне повітря торкнулося її обличчя. Біля головного входу все ще юрмилися фотографи, намагаючись довідатися, що сталося. Працівники готелю відчинили інший вихід, яким можна було вийти непомітно. Ігор провів Валентину до машини й ні про що не питав. Перш ніж сісти, вона повернулася до нього.
— Як ви гадаєте, батько розчарувався б у мені?
— Чого б йому розчаровуватися? — Ігор здивовано глянув на неї.
— Я так довго не розуміла, що відбувається. — Валентина опустила очі. — Роками дозволяла Антонові так зі мною поводитися.
Ігор похитав головою.
— Твій батько знав, як сильно ти вмієш любити. Слабкістю він би цього ніколи не вважав. Яка різниця, скільки часу тобі знадобилося, щоб визнати правду? Важливо, що ти вирішуєш робити, коли нарешті її бачиш.
Сльози знову підступили, і цього разу Валентина не стала їх ховати.
Машина рушила. За вікном потяглися освітлені фасади, іще відчинені ресторани; у світлі ліхтарів ішли в обіймах пари. Валентина роками вважала, що буде щаслива, тільки якщо збереже шлюб з Антоном. Тепер вона бачила, з чим через це погоджувалася миритися, хоча нікому з тих, кого любила, не побажала б такого життя.
Діставши із сумочки телефон, вона побачила кілька повідомлень із незнайомих номерів. Журналісти просили дати коментар, хтось хотів привітати її з виступом. Валентина вимкнула телефон. Їй не хотілося ні опинятися в центрі скандалу, ні купатися в увазі, за якою Антон так одержимо гнався. Їй потрібні були тиша, відпочинок і час, щоб зрозуміти, скільки всього вона втратила. Вона відкинула голову на спинку сидіння й заплющила очі, поки за вікном пропливали вогні міста.
Ігор повернувся до зали, до членів ради, щоб узгодити невідкладні дії. Софія Бірюкова повідомила, що кілька керівників уже попросили вказівок: їм треба було знати, як забезпечити роботу компанії без перебоїв.
— Раді треба організувати перехід так, щоб робота не постраждала, і зберегти всі документи, які можуть знадобитися для аудиту, — пояснив Ігор. — А якщо знадобиться публічне повідомлення, обмежимося змінами в управлінні. Звинувачень, яких іще не перевірили, оприлюднювати не варто.
Поки вони розмовляли, до них підійшов працівник із терміновим повідомленням із фінансового відділу. Там зафіксували недавню спробу отримати доступ до файлів, пов’язаних зі сторонніми компаніями, чиї операції перевіряли. Хто запросив доступ і навіщо, лишалося незрозумілим.
Ігор прочитав повідомлення й попросив зберегти записи про цю спробу. Відсторонення Антона не означало, що конфлікт вичерпано. Можливо, починався ще важчий етап.
Юлія зникла за бічними дверима зали. У коридорі, де вона сховалася, нікого не було. Вона раз у раз набирала номер Дениса, але ніхто не відповідав. Нарешті надійшло коротке повідомлення, від якого в неї побігли мурашки: «Деякі документи перевіряють. Уникай зайвих контактів».
Юлія притулилася спиною до стіни. Вже кілька місяців вона уявляла собі життя поруч з Антоном, розкіш і визнання. Тепер її майбутнє могло залежати від контрактів, яких, як вона думала, ніхто не вивчатиме так прискіпливо. Вона переконувала себе, що нічого протизаконного не зробила: її рішення погоджували, а за можливі проблеми відповідали інші відділи. І все ж вона знала, що брала участь у розмовах, мета яких полягала саме в тому, щоб послабити контроль за деякими операціями.
Сховавши телефон, вона глибоко вдихнула. Уперше відтоді, як Юлія познайомилася з Антоном, їй спало на думку, що близькість до влади може означати й те, що доведеться розділити наслідки її рішень.


















Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Справедливість.