Життя без прикрасТамада поперхнувся, відступив на крок і сховався за широкою спиною Максима.
— Поясніть, що відбувається, — важко й владно зажадав батько Максима, Леонід Григорович, дивлячись на Тамару Павлівну. — Ви ж казали, що спеціально купили квартиру молодятам.
— Льоню, це сімейне непорозуміння! — Мати заметушилася, закліпала, наче вії працювали вентилятором. — Іра трохи заплуталася. Ми їй усе компенсуємо.
— Ніякої компенсації не буде, мамо. — Іра переступила поріг і стала перед родичами. — Подарунок скасовано. Чужого майна дарувати не можна. Я купила квартиру три роки тому, власниця — я. Чеки на меблі теж у мене. Вам дозволила тут пожити, поки ремонтуєте свою дачу.
Стало чутно гудіння трансформатора в ліфтовій шахті.
Катерина побагровіла. Гарне обличчя перекосилося від злості.
— Брешеш! Мама сказала, квартира тепер наша! Ти навмисне псуєш мені весілля, бо заздриш!
— Заздрити тут нічому, Катерино. Твої батьки виявилися пустодзвонами: захотіли замилити очі новій рідні, тільки розплачуватися за це мала я.
Іра подивилася на Максима. Він стояв рівно; останні сліди святкової радості сходили з обличчя, поступаючись холодному, злому розумінню. Погляд перемістився з Катерини на тещу й тестя.
— Отже, при ста гостях ви вручили нам квартиру іншої людини? — уточнив він металевим голосом.
— Максимочку, синку! Ми з Ірою домовилися! — заверещала Тамара Павлівна й спробувала вхопити його за рукав піджака. — Вона поступиться. Навіщо їй самій стільки місця? Ще заробить собі. Катрусі потрібніше, ви ж сім’ю плануєте!
— Домовленості не було, мамо, жодної, — жорстко відповіла Іра. — Ви вирішили вкрасти моє житло. Розраховували, що я посоромлюся скандалити при весільних гостях і промовчу. Не посоромилася.
Вона вийняла телефон із кишені.
— Заодно повідомляю, — продовжила Іра, — годину тому вантажники вивантажили на ґанку вашої дачі всі речі. Розсаду, пледи, старі тарілки, решту мотлоху. Їдьте розпаковуйте.
Тамара Павлівна притиснула руку до серця.
— Ти рідну матір серед ночі на вулицю викинула!
— Вас відправили додому, за місцем реєстрації. Тут тепер пультова охорона, нові замки й ключі. З ремонтом вашого будинку більше не допомагатиму. Грошей від мене теж не отримаєте, ні копійки.
Леонід Григорович сухо всміхнувся й узяв дружину під руку.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.