Час було кликати того, хто не лякає, а працює. Того, кого кличуть, коли місцеві вже не дають ради. Він замовив Хірурга.
Капітан Бондаренко припустився тієї самої помилки, що й Лідія, тільки раніше її зрозумів. Він поквапився. Після розмови зі старою в нього в руках була картина, але не було паперів, які цю картину закріплять.
Картину до справи не підшиєш, і він пішов добувати папери. Швидше, ніж дозволяла обережність. Він поїхав до обласного архіву землеустрою, де, за його розрахунком, мали лежати ті самі старі плани забудови берега, які за тиждень до смерті запитував Павло Кравченко.
Бондаренко думав так. Якщо зрозуміти, що саме шукав Павло на тому березі, стане ясно, заради чого Заболотний багато років зачищає річку. Мотив — це половина справи.
Мотив він і поїхав шукати. Плани він знайшов. Три години сидів над пожовклими аркушами й урешті побачив те, від чого в нього пересохло в роті.
Берег річки за містом, уся та ділянка від яру Кравченків до прибережної околиці, де потонув Савченко, був на старих планах позначений як зона під велике будівництво, заморожена ще в сімдесятих. Під цим берегом, за документами півстолітньої давнини, проходило те, що робило землю дорогою не сьогодні, а завтра. І той, хто скупить увесь берег зараз за безцінь у заляканих людей, за кілька років отримає цілий статок.
Заболотний скуповував не двори, Заболотний скуповував майбутнє й прибирав усіх, хто міг це майбутнє розгледіти раніше за нього. Бондаренко зробив виписки, зняв копії, сховав їх і поїхав назад окрилений. Він віз мотив, він віз те, що пов’язувало всі смерті в один ланцюг.
Він уже бачив, як кладе це на стіл начальникові управління поліції, минаючи Коваленка, як піднімається справа, як валиться вся схема Заболотного. Він не доїхав до міста спокійно. На в’їзді його зупинили на посту дорожньої поліції. Звичайний, нудний пост, яких сотні.
Тільки сьогодні інспектор попросив його відкрити багажник. А в багажнику, під запаскою, лежав згорток, якого Бондаренко туди не клав. У згортку була валюта.
Небагато, але досить, щоб порушити справу про хабар проти самого капітана. Поки Бондаренко, холонучи, дивився на цей згорток, під’їхала машина з людьми з внутрішньої безпеки, викликаними заздалегідь, і з ними — майор Коваленко, огрядний, захеканий, з маленькими уважними очима й із виразом щирого службового прикрощів на обличчі.
— Як же так, Максиме Олеговичу? — сказав Коваленко, хитаючи головою.
Такий був капітан! І на тобі! Усе було влаштовано чисто. Поки Бондаренко сидів в обласному архіві, у нього вдома провели обшук за анонімним сигналом про зберігання зброї. Зброю, звісно, знайшли — незареєстровану, підкинуту.
Валюта в багажнику довершила справу. До вечора капітана Бондаренка було відсторонено від служби, а проти нього порушили одразу дві справи. Його папки — і по Савченку, і по Кравченку — вилучили до з’ясування. Одна з папок, та, що по Савченку, в опис чомусь не потрапила й зникла безслідно…👉Продовження, натисніть на кнопку “Далі” під рекламою👇👇👇
