Андрій передав сплячого Максима Марині й поспішив до стійки. Роман заговорив одразу, не гаючи часу на вітання.
— Я повідомив про реєстрацію шлюбу, надіслав документи й клопотання. Завтрашню перевірку перенесли на п’ятнадцять днів, щоб матеріали встигли розглянути належним чином.
Андрій заплющив очі й повільно видихнув. Це ще не була перемога, однак уранці ніхто не забере синів.
— Продовжуйте готувати все для суду. Свідки будуть. Дохід і умови ми підтвердимо.
— Зроблю. Але ваша мати, ймовірно, не відступить.
— Тепер це її вибір. Свій я вже зробив.
Повернувшись на пляж, Андрій знайшов Марину серед гостей. Вона прочитала відповідь з його обличчя раніше, ніж він устиг заговорити.
— У нас є п’ятнадцять днів, — сказав він. — Завтрашню перевірку перенесли.
Марина притисла долоню до губ. Богдан, який стояв поруч, не зрозумів причини її сліз і обійняв матір за коліна. Андрій нахилився до них обох.
— Ми виграли час, але боротьба ще попереду.
— Зате тепер ми офіційна родина. Це ж має щось означати?
— Для мене це означає все.
Він поцілував її у скроню, і вони повернулися до гостей. Свято тривало до глибокої ночі, але після дзвінка радість набула іншого звучання. Тепер люди танцювали не лише на честь весілля — ніби самим веселощами підтверджували, що цю родину не дозволять зруйнувати. Рибалки обіцяли прийти до суду, Галина вже перелічувала, які документи може надати, а тітка Віра обурено повторювала, що будь-який перевіряльник побачить щасливих дітей із першого погляду.
Андрій слухав їх і згадував колишнє коло спілкування, де підтримка майже завжди мала ціну. Тут ніхто не просив вигоди й не цікавився майбутніми послугами. Ці люди допомагали, бо знали Марину, любили хлопчиків і встигли повірити в нього самого.
Пізніше, коли музика стала тихішою, молодята танцювали біля самої води. Максим спав на руках у Галини, Богдан клював носом поруч із Петром. Марина поклала голову Андрієві на плече.
— Дивне вийшло весілля. Уранці ми вибирали місце для церемонії за три тижні, а ввечері вже стали чоловіком і дружиною.
— Я б нічого не змінив. Крім одного: хотів би, щоб над тобою не висів страх втратити дітей.
— Коли ти поруч, я більше не сама. Це вже змінює все.
Андрій міцніше обійняв дружину й дослухався до нового для себе слова: родина. Тепер їхній зв’язок був підтверджений не лише обіцянками, а й офіційними документами. Попереду лишалися суд і важке протистояння, але тієї ночі вперше ніхто з них не сумнівався, що родина витримає випробування…
