Мільйонер подав милостиню на цвинтарі і зблід, почувши пророцтво жебрачки

— Стань їй батьком. Заслужи це право. Не грошима, а вчинками.

Андрій поїхав у сум'ятті. Але сидіти склавши руки він не міг. Наступного ранку він викликав Ігоря, голову своєї охорони. Колишній спецназівець, вірний як пес.

— Потрібно зібрати інформацію, — розпорядився Андрій. — Конфіденційно. Таїсія Морозова, медсестра в 4-й поліклініці. Знайди тих, хто на неї тисне.

До вечора на столі лежала папка. Тая жила в орендованій однокімнатній квартирі на околиці, працювала на знос. Борг у 2,8 мільйона належав конторі «Швидкі гроші». Колектори — агентство «Фенікс», на чолі з таким собі Батировим, колишнім кримінальником.

Андрій дивився на факти, і в ньому росла холодна лють. Якісь бандити сміють залякувати його доньку.

— Ігоре, — викликав він охоронця. — Зроби так, щоб цей Батиров від неї відчепився назавжди. Викупи борг. Але так, щоб вона не дізналася мого імені.

Через два дні питання було вирішене. Борг викупили, «Фенікс» отримав гроші і закрив справу. Тая була вільна.

Але Андрій не відчував спокою. Він знову і знову приїжджав до її будинку, стежив за нею з машини. Він бачив, як вона повертається з роботи в потертій куртці, як сідає в автобус. Його донька, спадкоємиця імперії, рахувала копійки. Це здавалося йому кричущою несправедливістю.

Одного разу він простежив за нею до будинку престарілих. Тая відвідувала бабусю. Коли вона вийшла, з її обличчя було видно, що вона плакала. Андрій не витримав і вискочив із машини.

— Таїсіє!

Вона обернулася і впізнала його.

— Ви? Знову ви? Що вам потрібно? Чому ви стежите за мною? Я бачила вашу машину біля свого будинку!

Андрій стояв перед нею, розуміючи, що ховатися більше немає сенсу.

— Якщо ви від колекторів — забирайтеся! Борг закритий! — майже кричала вона.

— Я не від них, — тихо відповів Андрій. — Таю, мені потрібно розповісти тобі дещо важливе. Про твою матір. І про тебе. Давай поговоримо.

В її очах недовіра змінилася шоком.