Життя без прикрасСтаніславові наповнили чарку. Він із цікавістю подивився на єдину незнайому гостю, потім звернувся до господаря:
— Валерію, у тебе сьогодні нове обличчя. Чому не познайомиш мене з такою прекрасною дівчиною?
За столом запала мертва тиша. Станіслав здивовано подивився на господарів, на друзів, не розуміючи їхньої поведінки. Потім пильніше вдивився в Марину й зблід: у її обличчі він упізнав риси своєї коханої жінки.
Першою опанувала себе Тамара Євгенівна. Схопившись, вона голосно заговорила:
— Станіславе, так, дівчина схожа на Раю. Але саме собою це ще нічого не доводить. Природа й не таке утне. Спочатку дослідження ДНК, а вже потім висновки.
Гості всі разом почали погоджуватися з господинею. Усім хотілося заспокоїти Станіслава, зняти напруження, але слухати він нікого не збирався. Пересів до Марини й заходився розпитувати — влаштував їй справжній допит.
— Ти майже нічого не знаєш, — сказав він, вислухавши її. — Є лабораторія, там швидко роблять дослідження ДНК. Давай завтра ж з’їздимо.
— А мама? Що з нею?
— Дочекаємося результатів, тоді все розповім, — ухилився Станіслав від відповіді.
Через три дні результати були в них на руках. Дослідження підтвердило: Станіслав справді був батьком Марини.
Станіслав одразу ж перевіз Марину з Настунею до себе у великий котедж. Для них знайшлася кімната з балконом.
— Облаштовуйтеся. А в неділю я розповім тобі про маму, — пообіцяв він доньці.
Марина розривалася між магазином, зйомками, на які слід було приїздити за графіком, і підготовкою до суду з Анатолієм. Але тепер у клопотах із розлученням вона була не сама: батько, дізнавшись про майбутній судовий розгляд, найняв хорошого адвоката. З такою допомогою Марина вже не сумнівалася, що зуміє відстояти своє право ростити доньку.
Про Станіслава Яковича вона дізнавалася чимало цікавого. Як і Валерій Геннадійович, він починав оператором, потім став режисером і взявся за документальне кіно. Його фільми мали популярність, а сам він був небідною людиною. Усе це було Марині цікаво, проте всі ці відкриття не могли затьмарити головного: вона чекала на розповідь про матір.
Рано-вранці в неділю Станіслав прийшов до кімнати доньки й онуки.
— Сьогодні розставимо всі крапки над «і». Розповім усе, щоб тобі більше не доводилося гадати.
Марина приготувалася слухати, хвилюючись. Але почула зовсім не те, чого очікувала.
— Весілля в нас із твоєю мамою не було. Ми й шлюбу не реєстрували, — із сумом почав батько. — Раїн тато заборонив їй виходити за мене. Я тоді працював оператором, а для нього всі люди кіно були легковажними, ненадійними. Мене він називав нікчемним акторишком.
Марина бачила, як важко даються йому спогади. Отримавши від майбутнього тестя гарбуза, Станіслав пропонував Раї одружитися без батьківського благословення, але піти проти батькової волі вона не могла. Тоді вони стали жити разом, сподіваючись, що вагітність доньки змусить його змінити гнів на милість. Не змусила.
— Лише коли тобі виповнилося три роки, — продовжив Станіслав, — бабуся написала Раї: дід дозволяє привезти онуку на літо. Мама відвезла тебе в село, а дорогою назад потрапила в аварію. На трасі зіткнулося кілька машин. Вона тяжко постраждала, але люди встигли витягти її із салону. Дивом урятували від вогню. Машина згоріла, разом із нею — сумка, де лежали документи. У лікарні ніхто не знав, хто вона. Поліція теж не змогла встановити особу. Кілька місяців мама була в комі, а опритомнівши, майже цілий рік нічого не могла згадати.
Слухаючи батькові слова, Марина виразно уявляла мамині муки та його тривогу. Їм довелося пережити стільки страшного, а на додачу вони втратили доньку.
— Понад рік минув після аварії, перш ніж я знайшов Раю, — тяжко зітхнув Станіслав. — Забрати її мені не дозволили: хребет був сильно пошкоджений. Я розшукував її батьків, хотів узяти тебе до себе. Від сусідів дізнався: дід вирішив, що такі непутящі батьки, як ми з мамою, тобі не потрібні, і відвіз тебе в інше село. А куди поїхав — ніхто сказати не міг. Я шукав тебе, але так і не знайшов.
— А мама? Що з нею тепер? — Марина від хвилювання затамувала подих.
Станіслав став похмуріший за хмару.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.