Життя без прикрасНа другому телефоні Наталія Денисівна ввімкнула запис і поклала його поруч екраном догори. На першому набрала номер з оголошення, увімкнула гучний зв’язок. Після трьох гудків озвався чоловік, бадьоро, з легкою хрипотою.
— Сергій, слухаю.
— Добрий день, Сергію. Квартира на Медовій, чотирнадцять іще продається? — Голос Наталії Денисівни став м’яким і трохи розгубленим, ніби вона підшукувала житло своїй мамі.
— Так, продається! — Чоловік пожвавився. — Охочих багато. Чесно вам скажу, за таку ціну треба брати. Продаж терміновий.
— А чому ціна низька? З документами якісь складнощі?
— Ні, документи чисті. Власники поспішають. Точніше, власниця. Літня жінка переїжджає, син продає за довіреністю. Там справа така… Вона вже не зовсім, розумієте? Син зараз опіку оформлює. Усе законно, її в клініці обстежують. Тож угода безпечна, він має право. На 31-ше число призначено угоду, син приїде з великого міста. Ви встигаєте?
— Що означає «не зовсім»? Власниця недієздатна?
— Майже. З пам’яттю в неї проблеми, лікарі підтвердять. Син вам усе пояснить. Не хвилюйтеся, усе офіційно.
— Я подумаю й вам перетелефоную, — сказала Наталія Денисівна й завершила дзвінок.
Я сиділа мов кам’яна. За вікном проїхала вантажівка, від її гуркоту затремтіли шибки; коли вона віддалилася, у кабінеті знову стало тихо. Наталія Денисівна зупинила запис і подивилася на мене.
— Ларисо Михайлівно, зараз мені потрібна чесна відповідь, — сказала Наталія Денисівна. — Це важливо: ви самі помічали, що у вас погіршилася пам’ять?
Першим моїм поривом було образитися. Я викладала мову й літературу, досі могла читати напам’ять цілі розділи «Євгенія Онєгіна» — і тепер мала відповідати на таке. Я змусила себе вдихнути. Адвокатка поставила запитання, необхідне їй для роботи; ображати мене вона не збиралася.
— Ні, Наталіє Денисівно. Окуляри іноді гублю, але ж це з багатьма буває. Тільки одного разу, у серпні, після лікарні… Галина сказала, що Микола приїжджав, а я цього не пам’ятала. Але я навіть не впевнена, чи був він у мене. Про його приїзд я знаю від неї.
— Це варто зазначити. — Вона зробила запис. — У кардіології вам, імовірно, призначали препарати, від яких буває легка загальмованість. Є й інша можливість… — Наталія Денисівна забарилася. — Вам могли щось давати. Збереглися вітаміни, які привіз син?
— Майже вся упаковка. Я недовго їх приймала: від них голова ставала важкою. Не сподобалося мені це, і я перестала.
— Принесіть упаковку. І ще ось що. — Вона склала руки на столі. — Сьогодні чи завтра сходіть самі, з паспортом, до психіатра в клініку за місцем проживання. Пройдіть добровільне обстеження, отримайте довідку, що порушень немає і ви дієздатні. Річ не в недовірі до вас. Якщо син або хтось від нього заявить про вашу недієздатність, у нас уже має бути документ із печаткою, виданий до цієї заяви.
Те, що досі ніяк не поєднувалося, повільно складалося в моїй голові в одну картину. Страшну й просту, як таблиця множення.
— Наталіє Денисівно, він хотів відвезти мене туди й зробити так, щоб я вже не змогла відмовитися.
— Поки я цього не стверджую. Але подібні випадки бувають, і схема відома. Її називають «чорні опікуни». Поки ми нічого не знаємо напевно. Зате знаємо, як поставити два щити: скасувати довіреність і заборонити угоди без вашої участі. Ось цим зараз і займемося.
До Ручйовецька ми дісталися того ж дня за сорок хвилин на старій машині Наталії Денисівни. Синю папку я тримала в руках, сидячи поруч із нею; за склом одна за одною пропливали голі осінні берези.
У нотаріуса все йшло швидко й спокійно. Чоловік в окулярах, з доглянутими руками й негучним голосом, підготував скасування довіреності. Але перш ніж підписати заяву, я тричі прочитала її повністю, з червоною ручкою в руці. На третьому читанні нотаріус кахикнув, однак квапити мене не став. Підпис я поставила твердо.
Слідом Наталія Денисівна надіслала через інтернет заяву, яка забороняла реєструвати угоди з квартирою без моєї особистої участі. На екрані з’явилася позначка: «Прийнято».
На зворотному шляху адвокатка простягнула мені льодяник.
— Візьміть. М’ята заспокоює.
— Дякую. А якщо Микола дізнається, Наталіє Денисівно?
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Опасность!! Предупреждение !!