Ірина прийшла до багатого будинку шукати роботу, але її увагу привернула одна деталь

— А кохання до нього в тебе є? — якось запитав Денис.

Про зміни він знав: Максим увечері приїздив по Іру на роботу, та й вона сама розповіла другові, як тепер живе. Радості Денисові це не принесло. Іра розуміла, що він її кохає, хоча, як і раніше, нічого не вимагає й дотримується відведених йому меж. Із ним було так весело й легко, як із Максимом не виходило. Там доводилося зображати потрібну дівчину, і це трохи втомлювало. Денисові ж вона могла казати правду, з ним залишалася собою.

Його запитання було їй знайоме: вона й сама не раз замислювалася над своїми почуттями. Максим, звісно, їй подобався. Розумний, красивий, упевнений у собі, завжди зі смаком одягнений — кому такий не сподобається? Варто було йому обійняти її чи пильно, вивчаючи, поглянути, як по спині цілими юрбами пробігали мурашки. І все ж на його місці Іра легко уявляла іншого такого самого серіального принца.

Багато що в Максимові її відштовхувало. Він запросто кривдив людей, зневажливо розмовляв з офіціантами, заправниками, з усіма, хто його обслуговував. Про власних приятелів міг відгукуватися гидко, зі слабших зловтішно кепкував. Котів він не терпів, а Іра їх обожнювала й мусила приховувати навіть це. Мабуть, справжнього кохання з її боку не було. Але для задуманого вистачало того, що Максим кохає її.

Денис розумів, чого прагне подруга і що відчуває. Засуджувати її він не брався, хоча гарного в її розрахунках було небагато.

— Пообіцяй мені одну річ. Якщо він скривдить тебе, якщо з ним стане погано, боляче чи самотньо — зателефонуй мені.

Іра подивилася на нього з теплотою. Розумний, добрий, чуйний — як шкода, що йому не піднятися вище охоронця. У щирості Дениса вона не сумнівалася: тільки дай зрозуміти, що потрібна допомога, — і він прийде. Заради неї гори зверне. Від Максима такого не дочекаєшся, зате саме Максим дасть їй омріяне життя.

— Не хвилюйся за мене, усе складеться добре, — усміхнулася вона. — Максим — хороша людина.

Пропозицію він зробив так природно, ніби це був наступний, сам собою зрозумілий крок у романі, який Іра ретельно будувала. Вона нарешті дочекалася свого. І все ж перед весіллям її тривожили батьки Максима: чи сподобається їм невістка без освіти й будь-яких перспектив, донька пияків? Вона не знала, як поставляться до неї люди з цілковито іншого світу. Але, схоже, їх це майже не обходило. Максим зробив їй пропозицію, і її давня мрія про офіційний шлюб стала реальністю.

Знайомство зі свекрами відбулося лише на весіллі. Красиві, доглянуті, вони також нагадували персонажів серіалу про розкішне життя. З Ірою поводилися підкреслено ввічливо, проте близькості не шукали, трималися на відстані.

Її власних батьків серед гостей не було. Іра сама вирішила не кликати їх: Максим і без того знав, що це за люди, а ще раз виставляти напоказ своє походження їй не хотілося. Батько нічого не помітив — пив без просвітку, йому було не до весілля доньки. Мати спершу образилася, але невдовзі й їй стало байдуже.

Після переїзду Іри спілкування з батьками майже припинилося. Вона цьому раділа: тепла між ними ніколи не було, жалкувати виявилося ні за чим. Усього досягнутого вона, за власним переконанням, домоглася сама, радше всупереч матері з батьком, ніж завдяки їм.

Життя з її мрії почалося з весільної подорожі до Таїланду. Білий пісок, бірюзова вода, пальми й гамаки — раніше вона бачила такі пляжі лише на картинках. Тепер усе було поруч: яскраві коктейлі, веселі аніматори, готові на що завгодно, аби туристам було добре. Іра опинилася всередині того самого розкішного відпочинку, про який колись лише мріяла.

Потім були інші подорожі. Вони їздили на тропічні острови, до Європи, милувалися старовинними містами, відпочивали на пляжах. Іра не могла насититися цією красою. Максим, здавалося, діставав від її захвату не менше задоволення, ніж від самих поїздок.

— Поруч із тобою я наче вчитель, який показує дитині, який величезний і дивовижний світ довкола, — казав він.

— Так воно й виходить, — відповідала Іра з веселою усмішкою.