Життя без прикрасЯ замовкла. Мені й тоді здавалося: ніхто не повірить. Тепер виходило, що я не помилилася.
Слідча дописала щось і подивилася на мене.
— Я не стверджую, що вам не повірять. На сьогодні в нас ваші свідчення й жінка в реанімації. Будемо перевіряти.
За цю обіцянку перевірити я трималася, як за єдине, що ще залишалося.
На третій день капітан принесла теку. Довго стояла з нею, не сідаючи. Нарешті сіла навпроти.
— Є результати токсикологічного дослідження. У Зінаїди Леонідівни в крові токсична речовина, концентрація значна. У чашці виявили сліди тієї самої речовини.
Я тільки кивнула. Нічого всередині не озвалося — порожньо.
— За вашою заявою витребували медичні дані Софії. У клініці того самого дня взяли зразки. — Вона помовчала. — У дитини та сама речовина. Вплив тривалий, хронічний. Не менше кількох місяців.
Сенс дійшов не відразу. А коли дійшов, я обхопила себе руками, щоб не почати розгойдуватися.
— Вона жива?
— Жива. Лежить у лікарні, їй надають допомогу.
— Тепер ви мені вірите?
Капітан закрила теку.
— Я спираюся на аналізи. З них видно: дитину труїли. Хто саме і як — будемо встановлювати. Ваші слова вже не єдине, що в нас є, але саме пояснення ще треба довести. Пляшечку взяли з кардигана, із зазначеної вами кишені. Це суттєво. Тепер належить з’ясувати, хто заварював чай раніше, хто мав до нього доступ. Вислухати потерпілу, коли вона зможе давати свідчення. Поки що доведеться залишитися. Ненадовго.
Це «ненадовго» тривало ще два дні.
Пізніше я дізналася, що за цей час опитали Варю, охоронців, садівника й кухаря. Варя, слід віддати їй належне, не стала нічого приховувати: чай незмінно готувала господиня, сама, решту виганяла з вітальні. Перевірили Софіїні медичні картки за пів року. Дні загострень практично збіглися з чаюваннями.
У кімнаті Зінаїди Леонідівни знайшовся другий флакон, ще запечатаний. З’ясували й звідки вона їх брала. Подробиць мені не повідомляли, я їх не знаю. Важливим було інше: усе відбувалося до того, як я втрутилася, без моєї участі. До того дня я нічого не готувала й ні до чого не торкалася.
Затримання скасували, обвинувачення в замаху зняли. Слідство дійшло висновку, що завдавати шкоди я не мала наміру, а чашки поміняла, захищаючи дитину.
— Але з матеріалів справи ваш учинок не зникне, — попередила капітан. — Він був небезпечним. У суді вам доведеться про це розповісти вже як свідку.
Поділіться враженням від історії
1Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.
Дуже гарна душевна розповідь .Щиро дякую