Життя без прикрас— Наступного тижня юристи надішлють договір.
Коли Дмитро йшов, Павло Григорович додав:
— Я тієї п’ятниці теж застряг у заторі. Дмитре Андрійовичу, ваш водій ні в чому не винен.
О 12:00 Дмитро вже був удома. Микола Петрович завантажив валізи, і вони повезли батьків до аеропорту.
Іра чекала біля стійки реєстрації. На ній було сіре пальто з ґудзиком, пришитим іншими нитками. Побачивши дівчину здалеку, Людмила Василівна кинула сумку на візок і поквапилася до неї. Міцно обійняла, як тоді, на порозі дому.
— Пробач, Ірочко. Пробач, що втягнули тебе в усе це.
— Це ваш син втягнув, не ви. А я сама погодилася.
Слідом підійшов Андрій Миколайович. Подивився на неї згори вниз і простягнув маленький пакет.
— Вам подарунок.
Іра зазирнула всередину: колода карт.
— А це навіщо?
— Щоб наступного разу грали чесно. Ви мені в дурня дванадцять разів поспіль навмисне програли. Я помітив щоразу, як ви піддавалися. — Він помовчав і тихіше додав: — Наступний раз буде. Я впевнений.
Оголосили посадку. Батьки пройшли за рамку огляду; Людмила Василівна тричі обернулася. Посеред аеропорту залишилися вдвох Іра й Дмитро.
— Підвезти тебе?
— Я автобусом.
— Пам’ятаю. Я запитав.
— До суботи, Дмитре.
У суботу о шостій вечора він чекав у кафе на першому поверсі «Місячного двору». Іра з’явилася о п’ятій хвилині на сьому й сама замовила капучино. Кава справді була жахлива. Вони просиділи там три години.
Потім щонеділі гуляли вздовж набережної. Ходили в кіно: Іра засинала посеред фільму, а Дмитро переказував їй кінець, навмисне все плутаючи. За вечері платили по черзі, і коли наставала її черга, вона платила сама. Договорів більше не було, як не було й вистави для батьків.
Щонеділі батьки телефонували й передусім запитували:
— Іра з тобою?
Через місяць за вечерею Дмитро запропонував:
— Давай погашу твій борг. Без жодних умов.
Іра поклала виделку.
— Ні.
— Чому?
— Тоді буду винна тобі. А я хочу бути з тобою за власним бажанням, не через борг.
Він більше не повертався до цієї розмови.
У турфірмі справи погіршувалися, Оксана Романівна урізала зарплати. Іра знову взялася роздавати листівки, тепер біля іншого торговельного центру. Дмитро бачив і мовчав. За всі ці місяці найважче йому давалося саме це мовчання.
Одного разу, шукаючи квитанцію в її паперах, він знайшов диплом: факультет іноземних мов, англійська та італійська, з відзнакою.
— Ти перекладачка?
— За освітою. Бабуся захворіла одразу після мого випуску. Треба було негайно влаштуватися хоч куди-небудь, а перекладачку без досвіду ніхто не хотів брати. У турфірму прийняли. Там і залишилася.
— Італійська… — повторив Дмитро. — І ти два тижні мовчала, слухаючи, як мама з татом сваряться за столом італійською?
— Усе розуміла. Особливо татові слова про тебе: «Упертий віслюк».
Дмитро розсміявся. Через тиждень він заговорив із нею про роботу.
— У мого партнера Івана Олексійовича компанія доставляє обладнання з Італії. Потрібен перекладач на переговори. Просити за тебе я не стану, телефонувати йому теж. Дам адресу, куди надіслати резюме. Решта — сама.
Іра надіслала резюме й пройшла дві співбесіди, одну повністю італійською. Потім витримала три місяці випробувального терміну. За ці місяці Іван Олексійович двічі відряджав її до Мілана на переговори. Про те, що вона знайома з Дмитром, він дізнався вже після підписання постійного договору.
Нова зарплата дозволила Ірі до літа внести останній платіж. Раїсі Степанівні вона повернула борг іще в березні. Та купила холодильник і пів години плакала, розмовляючи з нею телефоном.
Через рік батьки знову прилетіли на два тижні. Дмитро поїхав зустрічати їх до аеропорту, а Іра чекала вдома. На порозі Людмила Василівна обійняла її.
— Ну, тепер розкажеш, де ви насправді познайомилися?
— На перехресті. Він запропонував мені гроші, а я сказала: «Ви хворий».
— Упізнаю сина, — зітхнула Людмила Василівна.
Першого ж вечора сіли за сімейну вечерю. Іра приготувала пельмені. Андрій Миколайович за рік зміцнів, гуляв по дві години на день, а лікарів тепер називав перестрахувальниками. Закінчивши, він відсунув тарілку й тяжко зітхнув.
— Ну що, Дмитре. Минулого приїзду обіцяв невістку, а привів акторку.
— Я погано грала, взагалі-то! — обурилася Іра.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.