Життя без прикрасОтямився Назар на своєму вузькому ліжку. Під головою лежала складена вдвічі подушка, у кімнаті пахло ліками, а поруч сиділа Галина Степанівна, місцева фельдшерка. Її обличчя завжди здавалося йому спокійним і теплим, ніби вона вміла самим лише поглядом зменшити чужий біль.
— Ну що ж ти, Назарчику, налякав нас, — тихо сказала вона й поправила ковдру. — Баба твоя до мене прибігла біла як полотно. Серцеві краплі просила, а сама твердить: хлопчина впав, майже не дихає.
Назар спробував підвестися, але Галина Степанівна м’яко притиснула його плече до постелі.
— Лежи. Головою вдарився, та й до того тобі дісталося. Розповідай, з ким знову не поладнав?
— З Остапом, — видихнув він. — Він сказав, що я чужий. Що мама мене невідомо від кого народила. А потім ще сказав, ніби я син якогось зайди-волоцюги.
— І ти поліз битися?
— Він перший ударив, — Назар відвернувся до стіни. — Каменем. Я тільки потім.
Баба Поля, що стояла у дверях, знову спалахнула.
— Ах ти, безсоромний! Остапа зачепив? Хороший хлопець, із порядної сім’ї, не те що ти. Та він правду сказав! Приблуда ти і є, чого вже тут!
Галина Степанівна різко обернулася.
— Пелагеє Романівно, діти й без дорослих уміють бути жорстокими. Але ви навіщо це повторюєте? Він дитина, та ще й ваш рідний.
— Рідний, — гірко всміхнулася баба Поля. — Сестрин онук, не сперечаюся. Тільки Мар’яна такого сорому по собі лишила, а мені розхльобуй.
— Досить, — втомлено сказала фельдшерка. — Зараз не про це. У хлопця, схоже, легкий струс. Йому потрібен спокій. Я оброблю садна, зроблю укол, а потім відвезу його до лікарні, нехай лікар подивиться й призначить знімок.
— Та б’ється він не вперше, — буркнула стара. — Чого так бігати навколо нього?
— А свідомість він теж не вперше втрачає?
Баба Поля осіклася й відвела очі.
— Ось тому й поїде, — сказала Галина Степанівна вже м’якше. — А поки нехай спить. І не здумайте його сварити, коли прокинеться.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.