Життя без прикрасВін прийняв відповідь кивком і далі розпитувати не став.
В офісі тим часом пішли розмови. Спершу шепотілися біля кулерів, потім уже голосніше обговорювали в курилці. Прибиральниця, яку раніше помічали не більше, ніж меблі, сиділа в генерального директора й редагувала його особисті папери. Одні кривилися, інші не приховували подиву. У когось з’являлася обережна повага.
Усе це я відчувала шкірою, але своїм становищем не хизувалася. Роботи вистачало і для швабри, і для голови.
Через місяць Костянтин запросив мене до головного кабінету. Там уже чекали двоє серйозних працівників відділу кадрів.
— Є пропозиція, — почав він без передмов. — Спробуєте іншу роботу? Графік вільний, нескінченних нарад не буде. Оплата — на рівні юриста другої категорії.
Я помовчала, не кваплячись відповідати, потім підвела очі на Костянтина.
— А якщо мені хочеться допомагати лише вам? Поки що без офіційного статусу. З цілковитою довірою?
Він усміхнувся, оцінивши пропозицію.
— Домовилися.
Остаточний поворот у моєму житті відбувався поступово. Я й далі бувала на тому самому поверсі, віталася з Ніною, старою технічкою. Носила зручні туфлі без підборів, щоб ноги менше втомлювалися. Тільки пластикового відра в руках більше не було — коридором я несла шкіряну теку.
Працівники все ще озиралися. Але глузування в поглядах я вже не бачила: повагу, а якщо не її, то принаймні щиру цікавість.
Костянтин не нав’язував мені своєї уваги, проте кожну зустріч починав однаково:
— Вам зручно, Ларисо? Роботи не забагато даю?
— Справляюся, — відповідала я з усмішкою.
Це була правда. Довгі роки вимушеного мовчання залишили мене наче на узбіччі, на самому краю системи. Тепер я знову була всередині: мене слухали, довіряли серйозне. Я почувалася фахівчинею, а не безликим «персоналом». Жінкою з досвідом, із власним голосом і головою на плечах.
Якось пізно ввечері я сама закінчувала в кабінеті перевіряти складний договір. За вікном тисячі міських вогнів мерехтіли, наче догоряло багаття. Я подумала, що повернулася туди, де хотіла бути. Без колишньої метушні, без страху перед деканатом, без вічного поспіху. На своєму місці. Нарешті.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.