Життя без прикрасУвечері, діставшись із пекарні до своєї маленької кімнати, Олеся сіла на ліжко й зняла куртку. Підвестися вже не змогла. Несподівано заплакала, притулившись обличчям до старого маминого в’язаного пледа. Намагалася не шуміти: за стіною була господиня.
Не страх перед Ковальчуком змусив її плакати. Колишні однокурсниці могли скільки завгодно посміюватися з нічного прибирання — сама Олеся його не соромилася. Ця робота єдина тримала її на плаву. Без неї не оплатити кімнату, а втративши кімнату, вона втратить усе.
Через пів години Олеся вмила обличчя холодною водою, поставила будильник на 22:40 і лягла. Уночі вийшла прибирати, як завжди. З кабінетом Віктора впоралася швидко, паперів на столі не торкалася. Повідомлення він від неї так і не отримав.
У четвер, п’ятницю й суботу нічого не сталося. Ковальчук більше її не викликав, Надія Олексіївна теж мовчала.
У понеділок о дев’ятій ранку Вікторові зателефонувала Раїса Олегівна Савченко. Привітання вона пропустила.
— Вікторе Петровичу, треба терміново зустрітися. Ваше джерело не помилилося. Тільки справа виявилася гіршою, ніж ми припускали.
До одинадцятої він приїхав до Андрія Гончара, у стару будівлю на іншому кінці міста. На стіл лягли банківські виписки з жовтими позначками, роздруківки, схеми, з’єднані стрілками. Аудиторка говорила сухо, не марнуючи слів.
— Головне ось що: за вісім місяців «Будкомплект плюс» отримав від вашої компанії шістдесят чотири мільйони на додаткові роботи. Робіт не було. Я зіставила акти з журналами виконробів, постачанням, змінними табелями. Понад основний договір — ні працівників, ні матеріалів.
— Де тепер гроші?
— «Будкомплект» після кожної оплати за лічені дні переказував майже все наступній фірмі — «Бондарконсалт». Назва нічого не нагадує?
Віктор насупився.
— Уперше чую про таку.
— Вірю, — кивнула Раїса Олегівна. — Тим часом засновником записані ви. Півтора року тому її зареєстрували за копією вашого паспорта. Банку залишили ваш колишній робочий телефон — ви його, здається, два роки тому змінили? Поштова адреса майже ваша, додана одна літера. Рахунок відкривали за довіреністю. На ній ваше факсиміле й печатка компанії.
Андрій відкашлявся.
— Вітю, уяви ці папери в поліції чи ради директорів. За ними генеральний виводить кошти через підрядника у власну ж фірму. Ти засновник, твій підпис, твої дати. І довго пояснювати все це доведеться саме тобі.
Віктор дивився, як стрілки на схемі з’єднують його компанію з «Будкомплектом», потім із «Бондарконсалтом» — і з ним самим.
— Хто має доступ до копії мого паспорта? — тихо запитав він.
— Кадровики, бухгалтерія, юристи, — почав перелічувати Андрій. — Секретар, заступник. Вважай, половина співробітників.
— А печатка й факсиміле кому доступні?
— Тут коло вужче, — відповіла Раїса Олегівна. — Факсиміле лежить у сейфі в Інни. Відкрити його можуть вона й ваш заступник. Із шести розпоряджень п’ять підписані, коли вас не було в місті. Платежі підрядникам погоджує відділ закупівель. На кожному розпорядженні віза Ковальчука.
Віктор заплющив очі.
— Вини це ще не доводить, — продовжила вона. — Але показує, куди дивитися. Тепер потрібні ваша система документообігу, журнали входу в програми, листування. І час. Одне можу сказати вже зараз: вигадав це хтось зі своїх. Людина знає ваші від’їзди, колишній номер телефону, справжню пошту. Сторонньому такі подробиці невідомі.
Близько третьої Віктор вийшов з офісу адвоката. Решту дня навмисне їздив об’єктами: не хотілося повертатися до кабінету й стикатися з Максимом. Увечері все-таки приїхав у бізнес-центр, відпустив водія й піднявся на дев’ятий поверх.
Рівно об одинадцятій Олеся зупинила візок біля його дверей. У кабінеті горіло світло.
— Заходьте. І двері зачиніть, — покликав Віктор.
Вона зайшла й зачинила за собою.
— Перевірка аудиторки підтвердила все, що ви мені показали, — сказав Віктор.
Олеся кивнула. Ні радості, ні переможного «я ж казала». Плечі трохи опустилися, наче з них зняли важку ношу.
— У вас усе спокійно? Із запитаннями ніхто не підходив? — запитав Віктор.
Вона не відразу відповіла.
— Олесю Олегівно, мені потрібна правда, — твердо сказав він.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.