Дружини братів чоловіка зі сміхом продали Тетяні старий будинок, але перша ж топка привела до знахідки в старій печі

У задимленій хаті біля колодязя шибки запітніли зсередини. Андрій курив на ґанку у ватнику — наче більше йому не було куди податися. Тетяна пройшла просто до кухні, відсунула плиту. На долоню від підлоги намацала під побілкою потрібне місце й ударила кулаком. Покриття обсипалося, відкривши невеликі чавунні дверцята. Такі колись кував у своїй кузні її батько.

За дверцятами сажа збилася щільною грудкою. Тетяна набрала повний совок, висипала у відро й заходилася вигрібати далі. Зупинилася, лише коли совок заскреготів по цеглі.

— Тепер розпалюй!

Світлана запалила сірника. Полум’я хитнулося й ринуло вглиб; труба озвалася рівним низьким гулом. Крізь відчинені двері дим ішов із кухні до сіней. Минуло десять хвилин, і в хаті знову можна було розрізнити стіни.

Біля плити Світлана дивилася у вогонь. Обернувшись до Тетяни, вона ніби намагалася підібрати слова й не знаходила їх.

— Тетяно, пробач мені. За все, що було, пробач.

— Бог простить, Світо. Ти тільки про дверцята пам’ятай. Щоосені чистити треба.

На ґанку Андрій підвівся їй назустріч і мовчки зняв шапку. Через два двори, з Павлового хліва, протяглося мукання: навіть звідти Жужа розрізнила її кроки.

— Уранці прийду, Жужо, — сказала Тетяна в темряву. — Завтра, як завжди.

Над озером уже світили зорі, коли вона дісталася додому. Тепло в хаті пахло березовою корою, глиною й сушеною брусницею. Рівно дихали обидві печі: велика в передній і кругла, кахляна, у світлиці. На підвіконні стояла Вікторова чарка під свіжим шматочком хліба — тепер Тетяна міняла його щоранку.

Сівши до столу, вона догортала альбом до кінця. За кресленням круглої пічки ще лишалися чисті сторінки. Тетяна взяла олівець, подумала й вивела великі друковані літери — так писав старий:

«Село біля озера Вербне. Хата пічника. Кругла голландка за кресленням Григорія Мельника. Із сорока кахлів, складено у 2025 році. Пічник Денис. Помічниця Тетяна Савчук, п’ятдесят один рік. Цеглу подавала ложком, не скиглила».