Життя без прикрасБатьки сприйняли розповідь саме так, як Оксана й боялася, а мати після того перестала з нею розмовляти. Потім їм ще довго довелося жити під одним дахом, і це мовчання стало для Оксани окремою карою. Воно зустрічало її вранці, супроводжувало ввечері й звучало голосніше за будь-які докори.
Вона часто згадувала роки з Назаром: їхні перші зустрічі, спільні звички, домашні вечори, захоплення, які колись єднали їх без зайвих пояснень. У пам’яті спливали не лише сварки, а й те хороше, що вона сама ж допомогла зруйнувати. Оксана плакала, бо, попри злість і впертість, усе ще кохала чоловіка.
Назар невдовзі поїхав до іншого міста й обірвав майже всі ниточки, які могли б знову пов’язати їх. Вона намагалася дізнатися про нього через спільних знайомих, але чула одне й те саме: ніхто не знає, де він і що з ним. Кожна спроба закінчувалася порожнечею.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поки що коментарів немає — будьте першими.