Життя без прикрас— Думала, що не витримаю, — сказала на записі Вероніка, затягуючись. — Цілий вечір дивитися, як ви з нею танцюєте, цілуєтеся… Блін, Вітю, у мене ледь нерви не здали.
— Та годі тобі, — відповів Віктор і обійняв її за плечі. — Потерпи ще трохи. Усе йде за планом.
— «За планом», — хмикнула Вероніка. — А мені як, коли вона мені шепоче «Дякую, що ти поруч, подружко»? Мене аж вивертає.
— Не вивертає, — з усмішкою заперечив він. — Ти ж актриса. Усе чудово зіграла.
— Атож, дружка нареченої… — Вероніка скривилася. — Слухай, а довго ще цю комедію розігрувати? Коли ти нарешті з нею розлучишся?
Дарина вчепилася в край столу. Здавалося, земля йде з-під ніг, хоча вона й далі сиділа на стільці й не могла навіть поворухнутися. З ноутбука долинали слова, кожне — наче удар молота.
— Не квапся, — говорив Віктор. — Треба все зробити грамотно. Спочатку вона перепише квартиру на мене. Потім почекаємо місяців три-чотири, щоб не було підозр. А там уже й розлучатися можна. Квартира залишиться за мною, а ми з тобою заживемо, як хотіли.
— А якщо не перепише? — запитала Вероніка.
— Перепише, — впевнено відповів він. — Я вже почав її обробляти. Кажу, мовляв, давай оформимо все на двох, щоб я почувався повноцінним господарем. Вона думає, що це про рівноправність у шлюбі. Дурепа довірлива. Ще тиждень-два, і вона сама побіжить документи оформляти.
Вероніка дзвінко розсміялася. В її сміхові не було ані найменшого співчуття до Дарини.
— Блін, ти геній! Серйозно! Закохати в себе вчительку виявилося простіше простого.
— Ну а що? — Віктор знизав плечима. — Вона ж самотня була, без мужика. Працює в школі за копійки, живе нудно. Тут я — красень, уважний, квіти дарую, компліменти. Сама в руки впала.
— Це так, — погодилася Вероніка, гасячи сигарету об підлогу. — А я ж спочатку вирішила, що ти й справді закохався. Коли оголосив, що одружуєшся з нею, я взагалі очманіла.
— Та облиш, Вероніко! — Він притягнув її до себе й поцілував у шию. — Ти ж знаєш, що я кохаю тільки тебе. Даринка — це просто спосіб розв’язати наші житлові проблеми. У неї квартира в центрі, двокімнатна, без іпотеки. Ми її продамо, купимо собі щось нормальне, на решту заживемо.
— І ти впевнений, що вона нічого не запідозрить? — У голосі Вероніки з’явилася настороженість.
— Їй і на думку це не спаде: така наївна, що не скажеш — усьому вірить. Варто було мені вчора заговорити про те, що я хочу, щоб у нас із нею були діти, — і вона від щастя мало слізьми не залилася. — Віктор усміхнувся. — Діти, подумати тільки! Блін, який жах був би, якби в нас із нею з’явилися діти. Зануднішу за неї ще пошукати.
— Тут ти маєш рацію, — підхопила Вероніка. — Вона й в інституті була правильна аж до нудоти. Усе в неї вчасно зроблено, заліки раніше за всіх складено. На вечірки не витягнеш.
— Зате квартира в неї гарна, — підсумував Віктор. — І це головне.
Після цих слів вони якийсь час сиділи мовчки. Потім Вероніка повернулася до нього й поклала долоню на його коліно.
— А потім ми зможемо зустрічатися, нічого не приховуючи? Більше ні від кого не ховатися?
— Авжеж. Розлучення оформлю — відразу житимемо разом. Захочеш, може, й весілля справимо.
— Захочу, — усміхнулася вона. — Давно мрію стати твоєю дружиною. Справжньою. А не як ця дурепа в залі, яка сидить і радіє своєму заміжжю.
Віктор розсміявся й обійняв Вероніку. Вони знову довго цілувалися, жадібно притискаючись одне до одного.
Щоками Дарини текли сльози, яких вона не помічала. Усередині наче щось розривалося; розмова тривала, і кожна нова фраза влучала в найболючіше місце. Так не міг говорити її Віктор. І все ж сміх належав йому, голос теж. Знайомі жести на екрані не давали засумніватися: перед нею був саме він.
Посидівши ще трохи, обоє підвелися з дивана. Вероніка поправила волосся й дістала з сумочки маленьке дзеркало, щоб перевірити зачіску.
— Час мені назад, — сказала вона. — Інакше Жанна почне мене розшукувати.
— Іди. Щоб вийти нарізно, я затримаюся тут на пару хвилин.
— Гаразд. — Наостанок Вероніка коротко поцілувала його в губи. — Кохаю тебе.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.