Зображення було чорно-білим, нечітким, однак людей розрізнити вдавалося. Унизу праворуч змінювалися цифри часу й дати. Камера показувала палату: ліжко, на ньому — худий літній чоловік. Василь Михайлович лежав нерухомо, аж поки двері не відчинилися й усередину не ввійшла Інна, штовхаючи металевий візок із ліками.
Звуку для першого враження не потребувалося. За її різкими рухами було видно роздратування. Медична картка полетіла на тумбочку. Медсестра наблизилася до ліжка, взяла склянку води й почала поїти пацієнта.
Ніна зчепила пальці. Усе, що раніше доходило до неї в переказах, тепер відбувалося на очах. Поруч стояв ноутбук, у домі було тепло, а на маленькому екрані людина лежала в цілковитій залежності від жінки, яка не приховувала своєї злості.
Вуглик підійшов до господині й умостився біля її ніг, поклавши голову на килим. Ніна не відвела погляду від запису.
Василь Михайлович захлинувся. Вода пролилася йому на чисту сорочку. Інна не потяглася витерти її. Натомість різко вдарила старого по обличчю. Він спробував прикритися слабкою рукою, але медсестра перехопила передпліччя, з явним задоволенням боляче щипнула шкіру й викрутила руку.
Ніна ахнула. На екрані перекосилося обличчя літнього чоловіка. Рот був широко розкритий від болю, а відсторонити від себе Інну він не міг. Медсестра й далі тримала його, не зважаючи на безпорадну спробу закритися.
У кадрі майнуло чорне тіло. Вуглик, який доти спав у коридорі, відгукнувся на шум із палати. Величезним стрибком він подолав відстань до ліжка й вчепився в руку, якою Інна мучила пацієнта.
Саме в руку. Він не цілив їй в обличчя, не кидався куди доведеться. Кігті й зуби вчепилися в рукав білого халата, і кіт потягнув медсестру назад, змушуючи відійти від ліжка. У цьому русі Ніна впізнала те, що вже бачила у власному передпокої: він опинився між людиною й небезпекою.
Інна закричала, затрясла рукою, намагаючись скинути тварину. Вуглик не відпускав. Він тримався, доки вона з силою не вдарила його об металеву спинку ліжка. Кіт упав на підлогу.
Медсестра на кілька секунд зникла з поля зору камери. Повернулася з важкою металевою тростиною, що лишилася від одного з колишніх пацієнтів. Обличчя її перекосило від люті. Тепер вона загнала Вуглика в куток і почала бити, щоразу перекриваючи йому шлях до дверей.
На записі було видно, як він намагався ухилитися й вискочити. Але тростина опускалася знову, а Інна не давала проскочити повз неї. Ніна дивилася на екран і згадувала лисини на животі, нерівні рубці під шерстю. Частина страшного минулого, про яке вона могла лише здогадуватися, тепер постала перед нею.
Приблизно за хвилину поранений кіт зумів прослизнути між ніг медсестри й вибігти. Вона кинула тростину, подивилася на подряпані руки й поспішила слідом за ним. На цьому фрагмент закінчився…
