Життя без прикрасВона зустріла його в коротенькому спокусливому халаті й радісно заговорила:
— Мій котик завітав? Мур-мур, іди до мене. Що своїй крихітці приніс? Ой, та ти ледве стоїш! Хто ж це так напився?
Юлія обняла його, а Микола у відповідь накинувся на неї з несамовитими поцілунками. Обоє поринули у вир пристрасті. Згодом, віддихавшись після близькості, він розповів про телефон начальника. Те, що сталося, не йшло йому з голови.
— Чому Володимир знає мою дружину? Може, навмисне телефон дав — подивитися, як я відреагую? Звідки її ім’я в нього в контактах? Я їх точно не знайомив. І через роботу зустрітися не могли: Катька в дитячому садку працює, зовсім інша справа. Невже вони за моєю спиною сплять, а я в них за дурня?
— Ой, насмішив! — реготнула Юлія. — Бачила я твою квочку. Дієта за нею плаче: боки висять, сідниці як тазик. Знайшов спокусницю! А тебе чого так пройняло? Любиш її, чи що? Тоді як же я? Гаразд, можна їм несподіване побачення наосліп улаштувати. Камеру постав: по телевізору в одній передачі так невірних дружин ловили. Тільки сам ти, гусаче, зараз чим зайнятий? Хіба дружині не зраджуєш? Виходить, тобі дозволено, їй заборонено? Дивні ви все-таки, мужики.
— Не змішуй, це різні речі, — насупився Микола. — У чоловіків усе інакше. Дружина — мій тил, сім’я. Яке там кохання, давно його немає. Кохана в мене ти, єдина, моя відрада. Але ганьбитися я не збираюся, з рогами ходити не стану. Ще в офісі з мене сміятися почнуть! Перевірю їх, тут ти маєш рацію. Якщо Катьку з начальником у ліжку застукаю, під час розлучення матиму чим козирнути.
— Та ти ще й заробити зможеш, дурненький. Ти ж казав, бос немолодий. Знаю таких папіків: мабуть, на твою дружину й зазіхнув, бо більше ніхто не клює. Зате репутацію свою бережуть, тремтять над нею. За те, щоб такий компромат в інтернет не потрапив, він чимало грошей відвалить.
Про гроші Микола до цієї миті не думав. Сперечатися з Юлією не став, проте зараз його хвилювало інше: якнайшвидше з’ясувати, чи вірна дружина. Він почав збиратися додому.
Коли він повернувся, була майже друга година ночі. Катя спала; нічник освітлював її пухку щоку. Така знайома, рідна… Микола дивився й не міг поєднати її зі своїми підозрами. Ця жінка — з його літнім начальником? Зовсім на неї не схоже.
І все-таки залишити здогад неперевіреним він не міг. Прискіпувань до Каті стало ще більше. Хлопчаки гасали квартирою як очманілі й дратували його; хотілося все кинути, поїхати, знову обійняти Юлію. Сам Микола до пуття не розумів, чому знайомство дружини з Володимиром так його розлютило. Почуття за роки охололи, сімейний побут набрид. Але чоловіче самолюбство виявилося зачепленим: виходить, Катя зовсім не така простачка, якщо навіть бос на неї запав.
Через торговельний майданчик він замовив дві маленькі приховані камери. Одну встановив у спальні, другу — на кухні. Саме там, за його розрахунками, й могли усамітнитися голуб’ята. Потім, дочекавшись, коли дружина піде приймати ванну, Микола взяв її телефон і надіслав начальникові повідомлення: «Чекаю на тебе в суботу о восьмій. Я все знаю». З досвіду він вважав: такі слова від жінки змусять чоловіка примчати й з’ясувати, що їй відкрилося.
До вихідних він підготував і решту. Близнюків навмисне відправив до бабусі, Каті оголосив про термінове одноденне відрядження. Передбачив усе. Сам же поїхав до Юлії. Тільки навіть близькість із коханкою не допомагала розслабитися: в уяві поставала Катя, яка, можливо, цієї миті так само розважається з Володимиром Васильовичем. Від цих картин кров закипала в жилах.
Залишившись без дітей, Катя вирішила скористатися нагодою й затіяла генеральне прибирання. Крізь гудіння пилососа стукіт розчула не відразу. Микола ж у відрядженні, більше вона нікого не чекала. Відчинивши двері, побачила сивого немолодого чоловіка, одягненого дорого, зі смаком, і розгубилася.
— Ви до кого прийшли? Миколи вдома немає, якщо ви його шукаєте. А з вами ми, здається, не зустрічалися.
— Добрий день. Я Володимир Васильович, — ніяково відрекомендувався гість. — З вашого номера повідомлення отримав. Погляньте самі. Ви просили прийти, написали, що все знаєте. Я вирішив, вам відомо про мене, про Митю й Альошу… Хіба не про це йдеться?
— Вибачте, я вам нічого не надсилала. Тут якась помилка. Але тепер мені хочеться зрозуміти: до чого тут мої діти, звідки ви їх знаєте? Навіть страшно стає. Проходьте, давайте розберемося. Вам кави чи чаю запропонувати? Мене Катею звати.
— Знаю. Катерина Устинова. А Микола Устинов, ваш чоловік, працює в мене. Я його начальник.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.