Життя без прикрасВін іще дивився на неї, ніби намагався втриматися за останню тінь надії. Потім кивнув, без слів повернувся й загубився серед гостей.
Ірина проводжала його поглядом. Що далі він відходив, то вільніше ставало дихати. Тепер вона відпустила його остаточно.
Згодом Віктор Павлович піднявся на сцену й під час промови окремо подякував Ірині з командою за бездоганну організацію. Зала вибухнула оплесками. Вона усміхнулася: випробування було пройдено.
Коли гості розійшлися, Ірина ненадовго затрималася. Світло люстр, білі скатертини, квіткові композиції — усе вийшло таким, яким вона уявляла. Професійне визнання збіглося з особистим звільненням. Підбори стукали по мармуру, і цей звук здавався музикою нового початку. Вона знала собі ціну, знала, чого хоче й чого більше не терпітиме.
Через тиждень Ірина сиділа в кабінеті серед договорів, ескізів і паперів. Компанія стрімко зростала: після святкового вечора на неї звернули увагу відомі бренди, медійні постаті, благодійні фонди — ті, про кого раніше вона могла лише мріяти. Іноді в те, що відбувалося, важко було повірити.
У двері постукала Олена.
— Ірино, лист від компанії Віктора Павловича.
Ірина відірвалася від паперів, із цікавістю взяла конверт. Усередині виявився цупкий папір з акуратним, упевненим почерком. Він написав від руки.
«Шановна Ірино! Ще раз дякую за чудову роботу на нашому святковому вечорі. Враження від вашої команди важко переоцінити: колеги й партнери досі говорять про організацію та сервіс. Хочу запропонувати наступний проєкт. Найближчим часом я влаштовую в іншому місті діловий прийом для представників із кількох регіонів і закордонних гостей. Потрібна елегантна атмосфера, яка залишиться в пам’яті. Упевнений, вам це до снаги. Якщо пропозиція цікава, готовий обговорити умови. Гадаю, співпраця відкриє для вас наступний важливий щабель. З повагою та вдячністю, Віктор Павлович».
Ірина перечитала листа двічі. Поїздка була в межах країни, але пропозиція звучала не менш амбітно, ніж закордонний проєкт.
— Гарні новини? — запитала Олена.
Ірина кивнула, ледь усміхаючись.
— Нас, схоже, кличуть у гру іншого рівня. Прийом із бізнес-делегаціями, і кейтеринг хочуть доручити нам.
— Справді? — ахнула помічниця. — Масштаб же зовсім інший!
— Саме так. Спочатку зателефоную Вікторові Павловичу. Тут потрібно все точно обговорити.
Олена примружилася.
— А мені здається, він оцінив не самі лише твої кулінарні здібності.
— Він серйозна людина, — хмикнула Ірина.
— Хто сперечається? Тільки серйозна людина все одно чоловік.
Вони розсміялися. Після пережитого така легкість була особливо дорогою.
Згодом Віктор Павлович пояснив у розмові:
— На прийом приїдуть підприємці з різних регіонів та закордонні гості. Репутаційні ризики великі, подача має бути бездоганною. Тому я хочу довірити кейтеринг вам і вашій команді.
Попереду була поїздка, але важила вона більше, ніж робота в іншому місті: це було визнання, вихід у нове коло ділових знайомств і вища планка.
Під час підготовки, одного разу після наради, Ірині зателефонували з незнайомого номера. Повагавшись, вона відповіла.
— Добрий день. Микола Савчук, юрист. Я представляю Оксану Лісовську: вона хотіла б поговорити з вами про ділову пропозицію.
Ім’я прозвучало як ляпас.
— Навіщо? Що вам від мене потрібно? — сухо запитала Ірина.
— Клієнтка просить про зустріч. Є питання особистого й ділового характеру.
— Обговорювати нам нічого. Побажайте їй удачі від мене.
— Розумію вас, — спокійно вів далі юрист. — Усе ж пропозиція може виявитися цікавою. Оксана розраховує на співпрацю, а не на конфлікт. На її думку, вигода буде обопільною.
Ірина завагалася. Усе всередині кричало: «Не зв’язуйся». Але цікавість переважила.
— Гаразд. Тільки умови мої. Нехай приїжджає до мене в офіс. Не збираюся я за нею бігати.
Через день до Ірини в офіс прийшла Оксана Лісовська. Бездоганний костюм, охайна зачіска — і напружене обличчя.
— Дякую, що прийняли, — промовила вона з удаваною ввічливістю.
— Не тіште себе надіями. Мені потрібно зрозуміти, навіщо ви тут.
Оксана поклала портфель на стіл.
— Я припускалася помилок, це очевидно. Але зараз мова про інше. Мені довелося піти з компанії, потрібні нові партнери. У вас є те, чого мені бракувало: репутація, повага, довіра. Пропоную діловий союз. У мене зв’язки в інших містах, завдяки їм ваш бізнес зможе розширитися.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.