Життя без прикрас— Вікторе Анатолійовичу, це твої слова? Чи за тебе хтось писав?
— Сергію Григоровичу, ситуація тимчасова. Адвокат вважає, що договір можна оскаржити.
— Звісно, — кивнув Козак. — За два роки. З апеляцією — за три. Тільки гроші мені були потрібні ще вчора.
Лара дивилася на обох. Оцінювач із планшетом, дім, який до вечора мав спорожніти, доба, за яку їй наказали зникнути, — усе потроху складалося докупи.
— Ви збиралися прийняти цей дім? — запитала вона Сергія Григоровича.
У його погляді з’явилася несподівана повага — так дивляться на людину, яка зуміла поставити потрібне запитання.
— Я хотів подивитися, що мені пропонують замість оплати. За пів року постачання фанери й фурнітури фабрика заборгувала. Ваш чоловік обіцяє розрахуватися, але грошей досі немає. Тиждень тому запропонував відступне — цей дім. Ще через тиждень збиралися йти до нотаріуса.
— Він не має права віддавати його за борги. Це не його дім.
— Тепер розумію.
Козак повернув Ларі документи й кивком зупинив молодого чоловіка. Той вимкнув рулетку, сховав у чохол.
— Борг нікуди не подівся, Вікторе Анатолійовичу, — сказав Сергій Григорович уже біля машини. — А часу в тебе залишилося менше, ніж ти дав дружині.
Спершу з двору виїхав позашляховик. Порожній вантажний фургон розвернувся за два заходи й рушив за ним. Ворота зачинилися.
Василь Леонідович допив чай, закрутив кришку термоса.
— В авіації в нас казали: якщо в баках порожньо, ніякі крила не допоможуть, — промовив він, ні до кого не звертаючись.
Кравченко написав короткий рапорт: конфлікту не сталося. Попросив присутніх поставити підписи й поїхав. Василь Леонідович склав стілець, потиснув Ларі руку й пішов додому, більше нічого не сказавши.
Тепер поруч із Ларою залишився тільки Віктор. Він стояв посеред двору, дивлячись на дім, і вона подумала: мабуть, уперше за багато років він бачить його весь — від веранди, яку вони будували вдвох, до вікон майстерні на першому поверсі. І ґанок, де Максим колись зробив свої перші кроки.
— Іти я не збираюся, — нарешті сказав Віктор. — Я зареєстрований тут. Поки суд не ухвалить рішення, житиму в домі.
— Живи, — відповіла Лара.
Він збирався щось додати, але промовчав. Витягнувши з машини спортивну сумку, Віктор попрямував до бічних дверей майстерні. Через пів години Лара почула звідти звуки розкладання розкладачки — старої, тієї, яку вони раніше возили із собою на риболовлю.
Уночі сон довго не приходив, хоча страху вона не відчувала. Лежала й подумки розбирала послідовність: звільнити дім до призначеної години, показати кредиторові фабрики, потім піти до нотаріуса й оформити відступне. Дім мав піти за чужі борги, а вона — винаймати десь квартиру й розбиратися, як це сталося.
Розлучення було лише частиною задуманого Віктором. Його двадцять чотири години означали строк угоди, а зовсім не примху чоловіка. Шлюбний договір, про який усі забули, зупинив цю угоду за одну хвилину.
Три наступні дні вони майже не зустрічалися. Віктор устигав піти до того, як Лара вранці спускалася на кухню, і повертався пізно; до другої ночі у вікнах майстерні горіло світло. Дивну домашню тишу порушила лише одна розмова в коридорі. Віктор зупинився, відвів погляд і сказав:
— Батько тобі цього не подарує.
— Знаю.
У сімейному чаті суперечка не припинялася. Зінаїда викладала світлини батьків, підписуючи їх приблизно так: «Мама з татом тримаються». Надійшло й трихвилинне голосове повідомлення, але Лара його не ввімкнула. В архіві Лісовський більше не запрошував її до кабінету; зустрічаючись у коридорі, обмежувався підкреслено коротким привітанням.
У суботу, четвертого ранку, біля хвіртки загальмував старий велосипед листоноші Зої. У домашній кофті й із чашкою в руці Лара з’явилася на ґанку.
— Ларисо Миколаївно, рекомендований вам із районного суду. І ще лист, від якогось представника. Тут підпис поставте.
Отримавши підпис, Зоя передала два конверти, побажала гарного дня й поїхала далі.
Лара вже приготувалася до позову Віктора: розірвання шлюбу, поділ дому, спроба скасувати шлюбний договір. Навіть перелік паперів для Оксани встигла подумки скласти. Але, розкривши судовий конверт тут-таки, на ґанку, побачила іншого позивача.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.