Ксенія не відповіла. Катя опустилася на стілець і заговорила швидко, збиваючись на вдихах. Цю історію Олена розповідала доньці з раннього дитинства. Коли в їхньому домі почалася пожежа, сусідка винесла її з вогню, закривши собою. Дівчинка не дістала жодного серйозного ушкодження, а слід рятівниці загубився раніше, ніж родина змогла її знайти.
Із власних спогадів в Олени лишилися лише уривки. Пізніше мати пояснила їй, що сусідку звали тіткою Галею і що жила вона через дорогу.
Подорослішавши, Олена поверталася на місце села. Там вона побачила зарослий пустир і єдиний старий фундамент. Вона писала до редакцій, надсилала запити, розшукувала колишніх жителів, але прізвища рятівниці не знала. Одні записи загубилися, інші не містили відомостей про пожежу. Слід щоразу обривався.
«Мама все життя її шукала, — прошепотіла Катя. — Вона навіть не була певна, що та жінка вижила. А я півтора року працюю за кілька кроків від неї».
Ксенія назвала повне ім’я Галини Федорівни й номер кімнати. Катя притисла долоню до рота. Потім вихопила телефон, однак тремтячий палець тричі схибив повз потрібний рядок.
На четвертий раз пішов виклик. Після кількох гудків Катя заговорила: «Мамо, не перебивай. Спочатку сядь. Я знайшла її. Чуєш? Я знайшла жінку, яка винесла тебе з вогню».
У слухавці довго не було чути ані слова. Потім пролунав тихий протяжний вдих — так вдихає людина, яка багато років не дозволяла собі повірити в надію.
Олена приїхала вранці. Висока худорлява жінка в темному пальті квапливо зайшла до пансіонату. Каштанове волосся було стягнуте на потилиці, очі опухли від безсонної ночі, а руки помітно тремтіли.
«Ви Ксенія?» — спитала вона хрипким голосом. «Де Галина Федорівна?»
Ксенія повела її коридором. Вони минули їдальню, процедурну й вікно з геранню. Олена йшла дедалі швидше, підбори різко цокали по лінолеуму. Кілька мешканців провели незнайомку цікавими поглядами.
Біля сьомої кімнати Ксенія попросила зачекати. Вранці вона попередила Галину Федорівну лише про гостю, не назвавши імені. Стара вдягла чисту сорочку, дозволила причесати себе й тепер сиділа біля вікна, поклавши руки на коліна.
«До вас можна?» — спитала Ксенія.
Галина Федорівна кивнула. Тоді Ксенія розчинила двері ширше. Олена переступила поріг і зупинилася. Стара повільно обернулася, і дві жінки вперше за сорок років побачили одна одну…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇
