Share

Бабуся опиралася допомозі не з упертості — вона намагалася приховати дещо важливе

Двері сестринської прочинилися, і до кімнати зазирнула Катерина — руда ровесниця Ксенії, яка працювала в пансіонаті вже півтора року. Вона закінчила медичний коледж і прийшла сюди відразу після навчання, бо хотіла доглядати саме літніх людей. Катя знала звички кожного мешканця й уміла помітити недобре раніше, ніж людина встигала попросити про допомогу.

«Чого ти сидиш у темряві?» — спитала вона, вмикаючи настільну лампу. «Михайло Григорович знову розповів свій нескінченний анекдот?»

Ксенія не всміхнулася. Вона подивилася на зачинені двері, за якими тягнувся звичний вечірній шум, і тихо промовила: «Я сьогодні мила Галину Федорівну».

Катя завмерла з чайником у руці. «Вона сама дозволила?»

«Сама. І дозволила розповісти, чому стільки років нікого до себе не підпускала».

Ксенія все одно говорила впівголоса. Вона не збиралася перетворювати зізнання старої на чергову тему для розмов, але знала: Катя вміє берегти таємниці. Дівчина описала опікові рубці від лопаток до попереку, лісове село з двадцяти двох будинків і спекотне літо вісімдесят шостого року.

Вона розповіла про трирічну дівчинку з будинку навпроти, про матір, яка пішла до фельдшера, і про літню сусідку, що не змогла кинутися в палаючий будинок, а потім — про те, як Галина залізла через бічне вікно, знайшла дитину в диму й притисла її обличчям до грудей.

Коли Ксенія дійшла до палаючого дверного прорізу й дошки, що впала на спину рятівниці, Катя повільно поставила чайник. Носик ударився об край столу, вода вихлюпнулася на церату, але дівчина цього не помітила.

«Де було те село?» — спитала вона.

«Галина Федорівна сказала тільки, що навколо був ліс. Село давно спорожніло».

«Як звали дівчинку?»

«Оленка. Прізвище родини — Савченки. Батька звали Анатолієм, матір — Вірою».

Катя зблідла так різко, ніби кров відхлинула від обличчя одним рухом. Вона присунула стілець, але не сіла, а вчепилася пальцями в його спинку.

«Рік точно вісімдесят шостий?»

«Точно. А що сталося?»

Катя обійшла стіл і схопила Ксенію за зап’ясток. Її пальці були крижаними. «Мою маму звати Олена Анатоліївна Савченко. Їй сорок три роки, і в три роки вона ледь не загинула під час пожежі в маленькому лісовому селі», — видихнула вона…👉Продовження, натисніть кнопку “Вперед” під рекламою👇👇👇

Вам також може сподобатися