Ніна очікувала побачити лише таємне куріння. Але камера показала значно більше.
Уже першої ночі Раїса Павлівна дочекалася, коли дім стихне, дістала зі схованки не лише електронний пристрій, а й звичайні сигарети. Сіла біля вікна й курила одну за одною, струшуючи попіл у кавову чашку — ту саму, яку Ніна вже знаходила.
Але це виявилося лише початком.
Камера записала розмови свекрухи телефоном із подругою Людмилою.
— Уявляєш, Людо, ця ненормальна влаштувала мені тут в’язницю, — жалілася Раїса Павлівна, затягуючись. — Курити їй заважає. Дитина, бачте, слабенька. А те, що в мене нерви, серце калатає, нікого не хвилює. Артемчик у мене добрий, м’який. Ця змія хоче його під себе підім’яти. Але нічого, я їй ще влаштую веселе життя.
Ніна слухала запис, і всередині в неї холонуло.
Змія. Ненормальна. Отже, ось як свекруха називала її, коли поруч не було сина. Усі сльози, скарги на здоров’я й образи були виставою.
Найтяжчий запис з’явився наступного дня.
Раїса Павлівна розмовляла з Артемом. Голос чоловіка звучав приглушено, але Ніна впізнала його відразу.
— Синочку, я більше так не можу, — схлипувала свекруха. — Ніна мене зводить. Сьогодні сказала, що від моїх парфумів у Сьоми алергія, веліла ними не користуватися. Уявляєш? Я їй кажу, що парфуми хороші, дорогі, а вона відповідає: «Від вас пахне старою шафою».
Ніна завмерла.
Вона ніколи такого не казала. Взагалі не обговорювала парфуми.
— Мамо, не звертай уваги, — сказав Артем. — Ти ж розумієш, у неї після пологів нерви ні до чого. Вона тепер до всього чіпляється.
— Це не нерви, Артемчику. Це характер. Вона мене ненавидить і тебе проти мене налаштовує. Я відчуваю, що втрачаю тебе.
— Мамо, ну що ти. Ти мене ніколи не втратиш. Увечері поговорю з нею. Поставлю на місце.
Ніна вимкнула запис, бо її затрясло.
Ось як усе влаштовано. Раїса Павлівна вигадує образи, грає жертву, а Артем вірить кожному слову. Не просто вірить — готовий «ставити на місце» власну дружину, щоб заспокоїти матір.
Справа була вже не в сигаретах. Справа була в брехні, у приниженні, у чужій грі за її спиною і в хворобливій залежності Артема від Раїси Павлівни.
Потім камера показала ще одну сцену.
Удень, коли Ніна гуляла зі Сьомою, Раїса Павлівна зайшла до спальні подружжя. Кут камери захоплював частину коридору й двері. Свекруха відчинила Нінину шафу, почала перебирати речі, кривлячись так, ніби торкалася бруду. Дістала шовкову сукню, куплену Ніною ще до вагітності й жодного разу не вдягнену. Приклала до себе, покрутилася перед дзеркалом, потім кинула на підлогу й наступила підбором.
Після цього взяла з туалетного столика флакон улюблених Ніниних парфумів — подарунок Артема на річницю — і вилила майже половину в раковину.
Ніна дивилася на екран і не могла вдихнути.
Це була не побутова шкідливість. Не випадковий зрив. Це була ненависть — спокійна, холодна, нічим не прикрита.
За що? Що вона зробила цій жінці?
Відповідь виявилася простою і страшною: Ніна існувала. Вона стала дружиною Артема. Вона народила дитину, довкола якої тепер оберталося життя. Вона зайняла місце, яке Раїса Павлівна вважала своїм.
Ніна зберегла всі записи на окремий носій і сховала його. Тепер у неї були докази. Але що далі? Показати Артемові? Влаштувати скандал?
Вона уявила, як вмикає відео, де Раїса Павлівна псує її сукню й парфуми. І майже почула відповідь чоловіка: «Мама зірвалася, у неї нерви». Або ще гірше: «Ти сама все підлаштувала».
Ні. Крики й сльози нічого не дадуть. Проти хитрості треба діяти спокійно.
Увечері Артем повернувся похмурий. Не привітавшись, пройшов на кухню, налив води й, не дивлячись на Ніну, сказав:
— Мама сказала, ти заборонила їй користуватися парфумами.
Ніна мила посуд. Вона чекала цієї розмови.
— Я цього не казала.
— Не бреши, — він різко поставив склянку на стіл. — Мама не стала б вигадувати. Вона сказала, що ти назвала її старою шафою.
Ніна повернулася.
— А ти зовсім не допускаєш, що твоя мама може збрехати?
