— Мені зараз треба бути із сином.
Артем постояв іще трохи, переступаючи з ноги на ногу, й пішов. Після нього лишилася гіркота. Він говорив правильні слова, але Ніна відчувала: його більше турбують сльози матері, ніж хвороба дитини.
За п’ять днів їх виписали. Сьома був слабким, вередливим, але кашель став м’якшим. Повертаючись додому, Ніна відчувала тривогу. Вона не знала, що чекає на неї за дверима.
Раїса Павлівна зустріла їх турботою, схожою на театральну сцену. На кухні стояла вечеря, підлога блищала, у вазі лежали фрукти. Свекруха ахкала над Сьомою, голосила, як він схуд, метушилася довкола Ніни.
Увечері, коли вони залишилися на кухні вдвох, Раїса Павлівна раптом сказала:
— Ніночко, пробач мені. Я стара дурна жінка. Не хотіла зашкодити онукові. Більше жодної сигарети вдома. Обіцяю.
Її очі блищали. Голос тремтів. Ніна майже повірила. Може, хвороба Сьоми справді її налякала? Може, вона нарешті зрозуміла?
Кілька днів у квартирі трималася крихка подоба миру. Раїса Павлівна виходила курити надвір. Артем став уважнішим: допомагав із сином, приносив увечері чай, питав, чи втомилася Ніна. Іноді вони навіть сиділи поруч і дивилися фільм, як у колишні часи. Ніна обережно дозволила собі надію.
Одного разу, розбираючи покупки, вона впустила мандарин. Той закотився під нижню шафу. Ніна присіла, потягнулася рукою й замість фрукта намацала щось металеве. Насилу витягла пласку сріблясту коробочку з потертим візерунком.
Портсигар.
Вона відчинила кришку. Усередині лежали три тонкі сигарети — саме такі, які курила Раїса Павлівна.
Серце в Ніни провалилося.
Свекруха не припинила. Просто стала обережнішою.
Але де вона курить? На балконі запаху не було. На кухні теж. У ванній чисто.
Ніна почала спостерігати. Прислухалася до нічних кроків, помічала, коли Раїса Павлівна надто довго сидить у кімнаті, ловила ледь відчутні солодкуваті запахи. Однієї ночі, прокинувшись від плачу Сьоми, вона пішла на кухню по пляшечку й почула тихий шерех за дверима свекрухи.
Двері були прикриті нещільно. Ніна зазирнула в щілину.
Раїса Павлівна сиділа на ліжку спиною до дверей. У руці в неї був електронний пристрій, з якого підіймалися білясті клуби пари. Вона видихала їх у відчинену кватирку.
Ніну обдало холодом.
Ось чому запах майже зник. Вона просто змінила спосіб.
Наступного дня, коли свекруха пішла по покупки, Ніна зайшла до її кімнати. Їй було неприємно від самої думки, що вона риється в чужих речах, але страх за сина виявився сильнішим. У нижній шухляді комода, під білизною, вона знайшла зарядку й кілька маленьких флаконів із рідиною. На етикетках були солодкі назви: яблуко, ягоди, вишня.
Аромати легко маскували нікотин.
Увечері Ніна спробувала поговорити з Артемом.
— Я знайшла у твоєї мами електронну сигарету. Вона парить ночами в кімнаті.
— І що? — Артем навіть не підвів голови від комп’ютера. — Це ж не звичайні сигарети.
— Там теж нікотин. І пара, і ароматизатори. Для Сьоми це небезпечно.
— Нін, не починай. — Він роздратовано потер обличчя. — Ти знову шукаєш, до чого причепитися. Мама й так ходить по квартирі навшпиньки. Вона пообіцяла не курити звичайні сигарети — і не курить.
— Мені потрібно, щоб удома не було жодного куріння. Жодного.
— А мені потрібно, щоб ти перестала поводитися як наглядачка, — різко сказав він. — Я втомився від твоїх безкінечних претензій.
Знову стіна. Глуха, холодна, непробивна.
І тоді Ніна зрозуміла: Артем не просто не допомагає. Він свідомо відвертається від правди. Він обирає матір навіть там, де йдеться про здоров’я сина.
Якщо слова не діють, потрібні докази.
Наступного дня Ніна купила маленьку приховану камеру. Увечері, коли Раїса Павлівна приймала ванну, вона поставила пристрій у її кімнаті, сховавши між книжками на полиці. Руки тремтіли, серце калатало так гучно, ніби його можна було почути крізь стіну.
Вона розуміла, що переходить межу. Вона стежить за матір’ю чоловіка у власному домі. Але що ще їй лишалося? Як довести, що вона не істеричка, не прискіплива невістка, а мати, яка захищає дитину?
Записи стали ударом…
