— Які нині матері ніжні, — пирхнула свекруха. — Раніше в тісноті жили, димом усе пахло, і ніхто від цього не помирав.
Вона навмисне затягнулася ще раз, потім кинула недопалок униз.
— Більше так не робіть, — сказала Ніна, відчуваючи, як злість обпікає горло. — Це шкідливо для дитини.
— Та що йому буде від однієї сигарети? — Раїса Павлівна роздратовано махнула рукою. — Ви тепер дітей ростите так, ніби вони зі скла.
Вона пройшла на кухню, залишивши по собі різкий запах.
Ніна кинулася в дитячу, відчинила вікно ширше. Сьома уві сні насупився й засопів. У Ніни стиснулося серце.
Увечері, коли Артем повернувся, вона вирішила поговорити з ним серйозно. Дочекалася, поки його мати піде дивитися чергову передачу, і підійшла до чоловіка. Він сидів на дивані з ноутбуком.
— Артеме, нам треба обговорити твою маму.
— Знову? — Він утомлено відкинувся на спинку. — Нін, я весь день працював. Давай потім.
— Ні. Вона сьогодні курила на балконі, і дим ішов просто в кімнату Сьоми.
Артем знизав плечима.
— Вона ж не в дитячій курила.
— Ти не розумієш. Для дитини це небезпечно. Він маленький. Дихання, алергії, бронхи…
— Не нагнітай, — перебив він. — Від одного разу нічого не буде. Мама доросла людина, вона курить багато років. Не кине ж вона за один день. Будь м’якшою.
Він говорив так рівно, ніби йшлося про дрібницю — про чашку, залишену не там.
— Це наш син, Артеме. Тобі справді байдуже?
— Мені не байдуже, — його голос став холоднішим. — Але мама мені теж не чужа людина. Вона приїхала допомогти, а ти замість вдячності влаштовуєш їй допити. Вона вже сказала, що ти до неї прискіпуєшся.
— Я прискіпуюся? — Ніна дивилася на нього, не вірячи. — Я прошу не труїти дитину димом.
Артем різко закрив ноутбук.
— Розбирайтеся між собою. Я не хочу стояти посередині. Ви обидві мені близькі. Знайдіть спосіб нормально спілкуватися.
Він підвівся й пішов на кухню.
Ніна залишилася сама. Сльози потекли самі, тихо й безсило. Людина, яка колись обіцяла захищати її, просто відійшла вбік. Він назвав це нейтралітетом, але для Ніни це було зрадою.
Тієї ночі вона вперше подумала, що Артем любить матір сильніше, ніж дружину. Можливо, навіть сильніше, ніж сина. Ця думка налякала її, і вона спробувала списати її на втому, безсоння, недавні пологи. Але сумнів уже пустив коріння.
Пізно вночі Ніна вийшла на кухню попити води. У повітрі витав слабкий запах тютюну. Вона підійшла до вікна й побачила за фіранкою чашку. Усередині лежали два недопалки.
Отже, Раїса Павлівна курила на кухні, відкривши кватирку, поки всі спали.
Ніна мовчки витрусила недопалки, вимила чашку й поставила назад. Вона нічого не сказала ні Артемові, ні свекрусі. Але від тієї ночі почала дивитися уважніше.
Війна почалася без гучних слів. І Ніна розуміла: воювати їй доведеться самій.
Наступний тиждень перетворився на тихе виснажливе протистояння. Раїса Павлівна продовжувала курити потай, а Ніна знаходила сліди: недопалок під овочевими очистками, попелясту крихту біля кватирки, ледь вловимий запах диму у ванній. Вона більше не вступала в суперечки. Просто відчиняла вікна, прала речі, відносила Сьому подалі й спостерігала.
Артем, помітивши, що відкритих сварок немає, помітно розслабився.
— От бачиш, — сказав він якось. — Я ж казав, вам треба звикнути одна до одної. Все налагодиться.
Ніна усміхнулася так натягнуто, що заболiли губи. Вона знала: це не мир. Це лише пауза перед ударом.
Удар прийшов уранці…
