Сьома прокинувся з грубим, хрипким кашлем. Він дихав важко, груди піднімалися з зусиллям. Ніну пройняв холодний страх. Вона відразу викликала лікаря.
Єлизавета Андріївна, уважна жінка у віці, приїхала приблизно за годину. Довго слухала дитину, оглядала горло, ставила запитання. Почувши опис кашлю, вона насупилася.
— У квартирі хтось курить?
Ніна завагалася лише на секунду.
— Так. Свекруха.
— Де?
— На балконі. Іноді на кухні. Я прошу її цього не робити, але…
Лікарка тяжко зітхнула.
— У хлопчика починається обструктивний бронхіт. Для такого віку це серйозно. У немовлят дихальні шляхи дуже вузькі, будь-який подразник може спровокувати спазм. Тютюновий дим — один із найсильніших чинників.
— Що робити? — запитала Ніна майже пошепки.
— Перше — прибрати дим повністю. Не «біля вікна», не «на балконі», не «швидко». Повністю. Людина, яка курить, має виходити з дому, а потім мити руки й змінювати верхній одяг, перш ніж підходити до дитини. Друге — ось схема інгаляцій. Якщо за два дні не стане легше або дихання погіршиться, викликайте швидку. Тоді знадобиться лікарня.
Слова про лікарню прозвучали як вирок.
Після відходу лікарки Ніна сиділа біля ліжечка й слухала, як Сьома плаче крізь кашель. У ній змішалися страх, злість і безсилля. Її маленький син страждав через чуже вперте свавілля.
Увечері вона попросила Артема й Раїсу Павлівну пройти до вітальні. Говорила спокійно, майже сухо, бо боялася зірватися.
— Лікарка сказала, що в Сьоми починається обструктивний бронхіт. Тютюновий дим міг погіршити стан. Від сьогодні в квартирі не можна курити. Взагалі. Якщо вам потрібно, Раїсо Павлівно, виходьте надвір.
Свекруха слухала із застиглим обличчям. Потім повільно притиснула руку до грудей.
— Тобто тепер я винна? Ти хочеш сказати, що онук захворів через мене?
