Саме там, будучи нікому не потрібним сиротою, він колись проводив літні канікули. У сирому, запліснявілому підвалі старої їдальні Кравцов скоїв своє перше жорстоке вбивство. А потім, щоб назавжди позбутися доказів, застосував свій майбутній фірмовий почерк.
На тому ж самому ринку, де він працював, чоловік заздалегідь украв важкий м’ясницький тесак. Цим грубим інструментом він безжально й методично розчленував тіло Марини Скуратової. Рештки, запаковані в щільні мішки з-під цукру, убивця холоднокровно викинув у глибоку річку.
Машину вбитої він перегнав до зовсім іншого району й кинув у непримітному спальному дворі. Він діяв суто інстинктивно, але з дивовижною, лячною холоднокровністю й розрахунком. Здавалося, ніби він займався цим кривавим ремеслом усе своє свідоме життя.
Зникнення багатої підприємиці місцева поліція швидко списала на звичайні бандитські розбірки. Її бізнес був значно більшим і прибутковішим, ніж у наступних нещасних жертв. Ніхто навіть на мить не подумав пов’язати цю резонансну справу з похмурим вантажником.
Цей перший успішний досвід наочно показав Кравцову, на що він насправді здатен у цьому світі. Він чітко усвідомив, що може забрати в «господарів життя» абсолютно все й залишитися безкарним. Злочинець не відчував ані краплі тваринного страху, лише тупе, похмуре задоволення від скоєного.
Він одразу ж звільнився зі своєї низькооплачуваної роботи й почав цілеспрямоване полювання. Тепер серійний маніяк діяв значно продуманіше, хитріше й набагато обережніше. Він більше не чекав сліпого випадку, а активно й методично шукав нових потенційних жертв.
Чоловік регулярно відвідував дорогі торговельні бази й нові комерційні центри, уважно спостерігаючи за людьми. Його цікавили виключно впевнені в собі самотні жінки-керівниці з достатком. Ті самі владні дами, які жорстко контролювали ситуацію й ухвалювали власні рішення.
У його хворій, спотвореній свідомості такі постаті втілювали всю соціальну несправедливість цього світу. Він непомітно підходив до них у хвилини метушні й ненав’язливо пропонував свою фізичну допомогу. Його значні габарити й сила завжди грали йому на руку в таких ситуаціях.
Жінки бачили в ньому надійного, міцного помічника або потенційного особистого охоронця. Він навмисне мало говорив, не сперечався й скромно, покірно дивився в підлогу. Це створювало ідеальний, заспокійливий образ нешкідливого й працьовитого простака.
Кравцов неймовірно швидко завойовував їхню довіру, попутно дізнаючись розклад і звичні маршрути пересування. Саме так сталося з Антоніною Величко й ще однією невідомою на той час жертвою. Це була Ірина Самойлова, вельми успішна власниця великої мережі перукарських салонів.
Її знайшли рівно через місяць після жорстокого й загадкового вбивства Величко. Точніше, не її саму, а те небагато, що від неї зрештою залишилося. Раннього серпневого ранку двоє місцевих рибалок витягли з води важкий брезентовий мішок.
Коли вони витягли свою знахідку на піщаний берег і відкрили, їх ледь не знудило від побаченого. Усередині був людський тулуб без голови й без кінцівок. Оперативна група, що прибула на місце, негайно почала прочісувати дно річки сітками.
Протягом світлового дня водолази підняли на поверхню ще два страшні мішки. В одному з них лежали ноги, а в другому — відрубані жіночі руки. Голову жорстоко вбитої жінки так і не вдалося знайти в каламутній воді.
Рештки змогли попередньо впізнати лише за дивом збереженим шрамом від апендектомії. Пізніше особу остаточно підтвердили через поліцейську базу даних зниклих безвісти. Загиблою виявилася тридцятивосьмирічна Ірина Самойлова, яка безслідно зникла три тижні тому.
Як і в усіх інших випадках, її престижний автомобіль знайшли покинутим на околиці міста. І знову в ідеально чистому салоні не виявилося абсолютно жодних криміналістичних доказів. Медична експертиза показала, що тіло було розчленоване професійно, точними й дуже сильними ударами.
Фахівці одразу припустили, що злочинець чудово знається на анатомії або має великий досвід оброблення туш. Майор Савельєв, суворий п’ятдесятирічний слідчий старого гарту, важко поклав на стіл три пухкі папки. Три абсолютно різні жертви з різних районів, на перший погляд ніяк не пов’язані між собою.
Але багаторічна професійна інтуїція підказувала досвідченому детективові, що це справа рук однієї й тієї самої людини. Усі без винятку жертви були успішними, владними й заможними жінками-підприємницями. Усі вони безслідно зникли разом зі своїми машинами, які потім знаходили вичищеними до ідеального блиску…
