Я приїхала до пологового будинку до сестри, але біля воріт незнайомка схопила мене за руку, а потім відчинилися службові двері

Мій мозок відмовлявся вмістити цю спотворену реальність. Це було схоже на недолугий, збочений сценарій, але це відбувалося зі мною в моєму рідному Ольховці цього самого прохолодного весняного ранку. Я обережно взяла тест двома пальцями, наче він міг залишити на шкірі глибокий опік, відсунула металевий засув і вийшла назад на кухню.

Олена не промовила ані слова. Вона лише уважно подивилася на мої опущені руки. Я мовчки поклала тонку пластикову смужку на квітчасту клейонку кухонного столу. Подруга шумно, уривчасто видихнула. Її плечі миттєво опустилися.

— Дві, — тихо констатувала вона очевидний факт.

Я важко опустилася на дерев’яний табурет і закрила обличчя обома долонями.

— Що мені тепер робити, Олено? — Мій голос прозвучав глухо, надломлено, наче належав не мені, а зовсім сторонній людині. — Що мені з цим робити?

Олена підійшла до мене впритул, міцно обійняла за плечі, притиснула мою голову до себе. Я відчувала гаряче тепло її рук.

— Іро, дівчинко моя хороша, ніхто в цілому світі не вирішить це за тебе, — м’яко, але цілком упевнено промовила вона. — Але насамперед нам треба виключити будь-яку можливість помилки. Пластикові тести іноді брешуть, дають збій. Тобі треба до фахівця. Терміново, сьогодні ж. До лікаря.

Я повільно опустила руки на коліна.

— Так, ти цілком маєш рацію. Потрібне офіційне підтвердження. Я зараз же знайду найближчу платну клініку, де є хороший апарат ультразвукового дослідження й приймають відвідувачів без попереднього запису.

Олена вже діставала свій мобільний телефон.

— Підемо разом. Я від тебе ні на крок не відійду.

— Ні. — Я похитала головою і відчула неймовірну втому. — Ні, Оленко, я піду сама. Мені життєво необхідно побути наодинці із собою. Мені треба якось укласти цей жах у голові.

— Як знаєш, рідна, але телефонуй мені щохвилини, якщо знадобиться. Зрозуміла?

Я вдячно кивнула. Я накинула свою весняну куртку, взяла сумку й вийшла з під’їзду старої цегляної п’ятиповерхівки.

Погода надворі різко зіпсувалася, наче природа чутливо вловлювала мій внутрішній зламаний стан. Ранкове ясне сонце остаточно сховалося за щільними, важкими сірими хмарами. Здійнявся прохолодний поривчастий вітер, ганяючи асфальтом дрібне сміття. До приватного медичного центру, який швидко знайшла Олена, було близько 20 хвилин неквапливої ходи.

Я йшла широким тротуаром, машинально оминаючи тріщини на асфальті. Повз проходили зовсім незнайомі люди: літнє подружжя, що зворушливо трималося за руки, високий чоловік зі шкіряним портфелем, який поспішав у своїх важливих справах, зграйка галасливих школярів із яскравими рюкзаками. Кожен із них ніс усередині себе власний величезний всесвіт, свої маленькі радощі й глибокі печалі. А я несла в собі таємницю, яка розривала мою душу на частини.

Якщо я залишу цю дитину, то залишуся зовсім сама. Мати-одиначка у тридцять чотири роки. Без найменшої підтримки чоловіка, бо з Віктором я розлучуся — це рішення було остаточно й безповоротно ухвалене мною ще там, біля цегляної стіни лікарні. Без допомоги батьків, бо вони, найімовірніше, стануть на бік Світлани. Вона ж молодша, слабша, не пристосована до життя. Їй потрібніше. Простора квартира в мене є, хороша, стабільна робота є, але чи вистачить мені внутрішніх сил виховати маля самій, без опори?

З іншого боку, якщо я перерву цю вагітність, чи зможу я коли-небудь спокійно дивитися в дзеркало? Це ж моя дитина, мій довгоочікуваний шанс на щастя. Хіба це крихітне маля винне в тому, що його батько виявився розважливим покидьком, а рідна тітка — заздрісною зрадницею? Хіба можна карати невинного?

Клініка містилася на першому поверсі нової висотної новобудови. Я зусиллям штовхнула важкі скляні двері. Усередині панував бездоганний стерильний порядок. Пахло чистотою, ледь вловимим ароматом медичного антисептика і чомусь заспокійливим зеленим чаєм. Біля просторої стійки реєстрації мене зустріла привітна усміхнена дівчина у свіжій білій формі.

— Добрий день. Чим можу вам допомогти?

— Добрий день. Мені потрібно терміново потрапити на прийом до гінеколога й зробити ультразвукове дослідження.

— Одну хвилинку, я перевірю наш розклад.

Дівчина швидко застукотіла пальцями по клавіатурі робочого комп’ютера.

— У нас просто зараз вільна Галина Андріївна, лікарка вищої категорії. Оформимо картку?

— Так, звісно.