Їй снився Богдан, казковий берег. Дівчина усміхалася уві сні. А вранці її розбудив дзвінок від мами.
— Катрусю, у тебе все нормально? — запитала Лариса. — Ти мені вчора не подзвонила, а я теж закрутилася, а коли зібралася, на годинник глянула — вже майже дванадцята була. Дзвонити не стала, щоб не будити.
— Та я вже спала, — збрехала Катя, хоча вона повернулася до гуртожитку на початку першої. Вона просто забула про маму. У голові був тільки Богдан і майбутнє з ним весілля в казковій країні.
Звісно, як і просив коханий, Катя нічого не сказала Ларисі про майбутню поїздку. Лише повідомила, що на Новий рік їй не вдасться приїхати додому. Заліки поставили просто на тридцять перше грудня.
У принципі, це було правдою, але Катя мала намір усе здати достроково. От як засмутилася Лариса. — Ну, нічого не вдієш.
— Навчання важливіше. Але на канікули ж приїдеш? — Так, на кілька днів зможу. На роботі відгули візьму, — пообіцяла Катя.
— Добре, доню. Ти, головне, вчися.
Вони ще побалакали на різні теми й попрощалися.
Олеся, яка вже прокинулася, з цікавістю слухала їхню розмову. А коли Катя відклала телефон убік, одразу накинулася на подругу. — Отже, ти вирішила цей Новий рік провести зі своїм Богданом? — запитала вона Катю.
— Вирішила, — після деякого вагання зізналася Катя. — Ой, Олесю, тут така справа.
— Ти тільки нікому не кажи.
І Катя розповіла їй про пропозицію Богдана.
— Реєстрація в якійсь теплій країні? — недовірливо перепитала Олеся.
— Так, у мене була така сама реакція спочатку, — засміялася Катя. — Але Богдан усе пояснив. Та я й в інтернеті подивилася.
— Це реально. — Ні, подруго, щось мені тут не подобається, — насупилася Олеся. — Треба все перевірити.
— Та що перевіряти? Ми з Богданом кохаємо одне одного. І для цього не треба ніяких перевірок. — Ой, гаразд, я буду збиратися.
— Так у нас сьогодні лише дві лекції. Їх скасували. Викладач захворів, — нагадала Олеся.
— А мені треба в клініку. Богдан за мною заїде. — У клініку? — Так, там спеціальна форма довідки про здоров’я потрібна для реєстрації в посольстві.
— Богдан усе оплатив у приватній клініці, щоб швидше зробили. А ще треба буде сьогодні подати документи для оформлення закордонного паспорта. Ой, Олесю, у мене голова обертом, — випалила Катя й щасливо заплющила очі.
— Але ти не уявляєш, яка я щаслива. — Чесно, не уявляю, — повільно промовила Олеся, напружено про щось думаючи. — Так, а які аналізи тобі треба здати? — Ой, та все як завжди.
— Кров, сеча, плюс різні спеціалісти. Терапевт, окуліст, гінеколог. Куди ж без гінеколога? — зніяковіло хихикнула Катя.
— Так, без гінеколога в нас і кроку не ступиш, — погодилася Олеся, вичавивши усмішку. От не подобалася їй ця історія з поїздкою за кордон. Але Катя ж однаково нічого не чула.
Вона ніби під якимось гіпнозом перебувала. Однак Олеся вирішила дещо дізнатися про цього Богдана. Але спершу їй би зрозуміти, який він має вигляд.
Адже жодного разу його так і не бачила. А тому, коли Катя вийшла з кімнати після дзвінка Богдана, за кілька хвилин Олеся поспішила слідом. Катя поїхала з четвертого поверху ліфтом, а Олеся кинулася сходами, нашвидку накинувши пуховик і лишившись у домашніх капцях.
Дуже поспішала, розуміючи, що може не встигнути. Вона вискочила на вулицю, побачила, як Катя сідає в чорний позашляховик, і побігла навперейми машині, махаючи руками. «Ой, це Олеся», — сказала Катя й вибачливо всміхнулася Богданові.
«На секундочку, затримаємося». Той насупився, але діватися було нікуди, бо розпатлана дівчина з гуртожитку вже стояла перед капотом його машини. Олеся підбігла до вікна з боку водія…👉Продовження, натисніть на кнопку “Далі” під рекламою👇👇👇
