Життя без прикрасПринтер один за одним видавав теплі аркуші. Оксана розклала їх на столі й почала позначати зеленим маркером перекази. Десять тисяч, п’ятнадцять, двадцять… Невеликі платежі складалися в суму, від якої її брови здіймалися дедалі вище. Раніше Тарас пояснював окремі витрати допомогою матері, але загальна картина мала зовсім інший вигляд.
Вона двічі перевірила дати. Одні перекази були на покупки для Лідії Петрівни, інші — на ремонт її паркану та оздоровчу поїздку. Безліч дрібних платежів раніше здавалися розрізненою допомогою, але тепер складалися в зрозумілу систему. Оксана не дозволила роздратуванню збити себе з рахунку. Окремо позначила комунальні платежі, витрати на зв’язок і покупки в супермаркеті. Що спокійніше вона розкладала цифри по рядках, то яснішим ставав чужий задум: її збиралися поставити перед вигаданим боргом, розраховуючи, що несподіванка позбавить її здатності заперечувати.
— Марино, — покликала Оксана, не відриваючись від таблиці, — якщо хтось влаштовує виставу чужим коштом, кому дістається рахунок із ресторану?
— Тому, хто замовив музику, — впевнено відповіла колега.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.