Життя без прикрасБлижче до кінця робочого дня надійшло повідомлення від Тараса: «Будь удома рівно о сьомій. Нам належить важка, але необхідна розмова. Кота зачини на кухні».
Останнє прохання змусило Оксану всміхнутися. Граф визнавав зачинені двері лише тимчасовою прикрістю й умів відчинити кухонні двері одним точним ударом масивної голови. Дорогою додому жінка купила собі добрі креветки, а котові — дорогий паштет. Якщо вже мав відбутися сімейний спектакль, слід було забезпечити бодай гідну вечерю після фіналу.
У квартирі панував підозрілий порядок. Тарас прибрав із дивана одяг і навіть забрав шкарпетки з підлокітника — вчинок майже історичний. Самого чоловіка ніде не було. Граф сидів на тумбі в передпокої й зустрів господиню таким поглядом, ніби особисто відповідав за безпеку житла.
Оксана поставила продукти в холодильник, дістала з сумки товсту теку з виписками й квитанціями, а поруч поклала планшет. Рівно о сьомій пролунав дверний дзвінок.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.