Життя без прикрасОксана працювала рієлторкою в невеликому агентстві з жвавою командою та щільним графіком. Першу освіту вона здобула бухгалтерську, тому документи й розрахунки заспокоювали її краще за будь-які розмови. Людина могла збрехати, забути обіцянку чи перекласти свою відповідальність на іншого. Банківська виписка не забувала нічого.
В офісі її зустріла Марина, кремезна енергійна жінка, яка снідала бутербродом із вареною ковбасою просто над клавіатурою.
— Чого в тебе таке обличчя? Угода зірвалася?
— Чоловік зірвався, — відповіла Оксана, вмикаючи комп’ютер. — Повідомив, що його мама схвалила наше розлучення.
Марина ледь не вдавилася чаєм.
— То допоможи йому здійснити мрію. Три роки живе твоїм коштом, а тепер ще й благословення отримав.
— Розберуся, — коротко сказала Оксана. — Тільки спершу хочу зрозуміти, що вони задумали…
До обіду вона майже не сиділа за столом. Показала дві квартири молодій парі, узгодила папери з літньою власницею гаража, яка хотіла отримати за нього як за розкішне житло, запросила відомості з реєстру й відповіла на десятки дзвінків. Але між зустрічами знову згадувала позу Тараса та його ретельно підготовлену промову.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.