Приїхали на відпочинок на море три родини. Діти ще маленькі, по п’ять років, плавати не вміють. А Вовочка — шмиг, купається, плаває.
Коли вийшов із води, хлопці його питають:
— Ого, Вовочко, а як ти так швидко навчився? Це ж так страшно, море!
— Минулого тижня навчився.
— Як? Розкажи.
— Дуже просто. Йшли ми з татом мостом. Тато дав мені свій блатний брелок із ключами від машини погратися, а я ненароком їх на пальці крутив і в озеро закинув. Самі знаєте, батько в мене суворий військовий, та ще й ремінь шкіряний із пряжкою завжди при собі носить. От тоді я без роздумів сиганув із мосту у воду за ними.
Зустрічаються два приятелі:
— Слухай, щодня в тебе нова дама, і всі такі красуні. Як це ти примудряєшся?
— А я на пляжі знайомлюся. Картоплину в плавки — і відбою нема.
За тиждень зустрічаються:
— Ну як?
— Та ніяк, нічого не вийшло.
— Так картоплину ж треба спереду класти!
Вечір, сидить чоловік на кухні, закурив, замислився. Підходить дружина:
— Про що думаєш?
— Та так, про своє, — відповідає чоловік.
Дружина фиркає:
— Краще б ти про моє подумав!
Листування в чаті будинку.
Альона: Хто може прихистити мою маленьку собачку на два дні?
Герасим: Я можу.
Іван: Ну не знаю, я б свою собаку людині з ім’ям Герасим не довірив.
Секретарка заходить до кабінету начальника:
— Відтепер у мене буде зарплата в тисячу доларів і чотири вихідні дні на тиждень!
Начальник із сарказмом:
— Хто це тобі сказав, Люсю?
— Гінеколог і адвокат.
— Подумай, дорога, десять років разом і жодної сварки!
— Знаю. На, повісь цю пилку до моєї колекції.
На Дерибасівській:
— Як ви можете дихати цим повітрям?
— А ми не затягуємося.
Щодня на берег моря виходить чукча і кричить у бік Америки:
— Злидарі, ви злидарі!
Друзі питають:
— Чому злидарі, коли вони дуже добре живуть?
— Аляску купили, а на Чукотку грошей не вистачило. Злидні!
Сусід — сусідові:
— Ти що, зовсім уже? Знову бухав увесь тиждень! Я тобі кажу, що моя дружина ось-ось народить. А ти питаєш від кого?
— Вибач, я думав, ти знаєш.
Одеса. Жінка на телеграфі подає заповнений бланк зі словами:
— Вітаю Ніночку, онучку Лялечку й онука Петю зі святом.
Касирка:
— Вам було б дешевше написати: «Вітаю всіх».
— Ще чого! Там же ще й зять є!
В Африці людожер спіймав росіянина, англійця і француза. Привів до прірви й поставив умову:
— Хто вимовить слово, і воно звучатиме понад п’ять хвилин, того не з’їм.
Англієць крикнув:
— Окей! (Луна: три хвилини).
Француз закричав:
— Мері! (Луна: три хвилини).
Росіянин:
— Горілку дають!
Луна: «Де? Де? Де?» — звучала дві години.
Одного разу чукча їхав у поїзді. Приїжджає весь у синцях і саднах.
— Чукче, що з вами?
— Однак на верхній полиці їхав. Увесь час униз падав.
— То чого ж ви не помінялися з тим, хто на нижній полиці їхав?
— Однак помінятися не міг. Там нікого не було.
Інспектор ДАІ зупиняє машину:
— Ви перевищили швидкість.
— Який же росіянин не любить швидкої їзди?
— Ваші права!
— Які права в бідного єврея?
Їдуть у таксі: на передньому сидінні поруч із водієм чукча, а на задньому — грузин.
Водій питає чукчу:
— Вам куди?
А чукча тільки вміє російською спитати:
— Як справи?
— Куди, куди?
— Як справи?
— Не розумію.
— Як справи?
Водій обертається до грузина:
— Що він каже?
Грузин:
— То-му що!
Солдат приходить до лікаря і скаржиться:
— Лікарю, мені здається, у мене щось не так із животом.
Лікар питає:
— Чому ви так думаєте?
Солдат відповідає:
— Бо щоразу, коли я марширу́ю, він стукає по ногах.
Діалог двох солістів балету:
— Чому ти ніяк не можеш потрапити в такт?
— Та музика збиває!
Прийшов чукча до бару, замовив собі три віскі й по черзі випив. За тиждень — те саме. І так упродовж місяця.
Бармену стало цікаво, і він спитав:
— Чому ти так робиш?
Чукча:
— У мене є два рідні брати. Ми дуже рідко бачимося. Коли я приходжу сюди, замовляю віскі на трьох. Відчуваю, ніби ми разом.
Це тривало протягом року. Одного прекрасного дня чукча прийшов і замовив лише два віскі.
Бармен:
— Співчуваю вам. Нехай земля вашому братові буде пухом.
Чукча:
— Чого-чого? Який брат? Який пух? Усі живі й здорові. Просто я пити кинув.
— Любий, ти за натурою переможець чи невдаха?
— Люба, за роки нашого сімейного життя я зрозумів, що я — потерпілий.
Даішник зупиняє вантажівку. Водій п’яний у дим, а з рота не тхне. І пробірочка теж нічого не показує.
— Слухай, — каже мент, — я тебе відпущу. Тільки ти розкажи, як це так.
— А ти нікому не розкажеш?
— Не розкажу.
— А я клізму ставлю.
— Клас. Тільки ти теж нікому не розказуй. А то нас нюхати змусять.
Зустрічаються два друзі. Один питає:
— Знаєш, чим відрізняється начальник від чоловіка?
— Ні, — відповідає другий.
— Начальник знає свого заступника, а чоловік — ні.
Одна блондинка — іншій:
— А щороку 31 грудня я з подружками ходжу в лазню.
— Як романтично!
— Авжеж романтично. Штука баксів же не зайва!
Телефонний дзвінок. Грузин підняв слухавку, у слухавці голос:
— Вахтанг удома?
— Ні.
— Тоді покличте Гіві, він передасть.
— Що?! Гіві — педераст?! Мій брат?! Мій рідний брат?! Ну так, не брат він мені більше!
У наддорогий п’ятизірковий готель міжнародного класу заходить чоловічок у ватнику, в засмальцьованих штанях, кирзових чоботях. Увесь такий замурзаний. Підходить до стійки реєстратора й каже:
— Слухай, дай мені ключ від номера «Суперлюкс».
Реєстратор його критично оглядає і питає:
— «Суперлюкс»? Той, що за 10 тисяч доларів на добу?
Чоловік підтверджує:
— Так, у «Суперлюкс» за 10 тисяч доларів на добу.
Реєстратор так, фиркнувши, зверхньо каже йому:
— А на мою думку, ви вдягнені зовсім не для «Суперлюксу».
Чоловік йому:
— Слухай, сантехніка викликали? Вбиратися для «Суперлюксу» я не збираюся.
Іде вулицею інтелігентний чоловік. Бачить — стоїть бабуся і голосно плаче.
— Бабусю, чому ви плачете? Хто вас образив?
— Та от, синочку, гаманець украли з грошима.
— І багато грошей було?
— Багато, синочку, 50 карбованців.
— Ось вам, бабусю, 50 карбованців. Не плачте.
Тут підбігає мент:
— Бабусю, що сталося?
— Та от, цей 50 карбованців повернув. А гаманець не віддає!
— Як боротися з самотністю? Підкажи.
— Я вже розповів своє життя котові. Він мені — своє.
— А далі?
— Заведи собаку.
Солдат звертається до прапорщика:
— Товаришу прапорщику, я пропоную знищити всі документи більш як десятирічної давності. Тоді в нас в архіві звільниться дуже багато місця.
— Чудова ідея. Виконуйте. Але для надійності перед знищенням не забудьте зняти ксерокопії.
На шлюборозлучному процесі суддя питає в чоловіка причину розлучення.
— Бачите, моя кидає в мене все, що потрапить їй під руку. Усе підряд: тарілки, сковорідки, міксер.
— Скажіть, а скільки ви живете разом?
— Та от уже 20 років буде.
— І весь цей час ви терпіли?
— Раніше я молодий був. Вона не влучала.
Сантехнік Сидоров уславився в ЖЕКу інтелектуалом після того, як на запитання «Хто-хто?» відповів: «Агнія Барто!».
Наші дні, онлайн-школа.
— Поставте залік автоматом.
— Доведіть, що ви не робот, і назвіть тему останньої лекції.
Одеське прислів’я: Не можеш любити — сиди дружи.
Іду додому з універу. Назустріч мені йшла гарна дівчина. Вона подивилася на мене і мило всміхнулася. Одразу настрій піднявся. Серце закалатало. Приходжу додому, дивлюся в дзеркало: прищавий, брекети… А потім придивляюся: я шапку навиворіт надягнув. Швами назовні. Усе стало на свої місця.
— Хаїме, ви вже влаштувалися?
— Ні, я ще працюю.
Прийшов чоловік до магазину.
— У вас сметана є?
— Немає.
— То вам і треба.
— Гарна, Бабо-яго, твоя хатинка. Але ж надто мала.
— Мала, Іване-царевичу. Та я ту в іпотеку взяла 300 років тому.
— А курячі ніжки їй навіщо?
— Та щоб від колекторів утікати, Ванечку.
— Неправильно ти, дядьку Федоре, стінку фарбуєш. Колір невдалий. Та й фарба дуже токсична.
— О, кіт, що говорить!
— От я й кажу, фарба токсична.
У сонячній Грузії міліціонер зупиняє водія, який проїхав на червоне світло.
— Ти чого на червоне світло їздиш? Пиши пояснювальну.
Той, недовго думаючи, вкладає в права трирубльову купюру і віддає міліціонерові.
— Ось, дорогий, там усе написано.
— Е, дорогий, ти на яке світло їхав?
— На червоне.
— А чого пишеш, що на зелене?
Зустрічаються двоє, один каже:
— Що робиш?
— Та от, науку вбік рухаю.
— Як це — вбік?
— Та розумієш, уперед розуму не вистачає, назад начальство не пускає. От я вбік і рухаю.
Приїжджий, зійшовши в Одесі з поїзда, бачить, що майже все місто бере участь у якійсь масовій процесії. Ідуть нескінченні потоки людей, несучи вінки, квіти. Приїжджий звертається до першого-ліпшого:
— Скажіть, що відбувається у вашому місті?
— Як, ви не знаєте? Мойша і Хаїм посперечалися, хто з них красивіше вистрибне на ходу з поїзда-експреса.
— Хто ж із них виграв?
— Мойша, він у лівій труні.
Вірменське радіо запитали, як слід подавати гірку правду?
Вірменське радіо відповіло: правду слід подавати так, як подають пальто, а не жбурляти в обличчя, як мокрий рушник.
— Слухай, Армене, а ти завжди художником був?
— Та ким я тільки не був! Я навіть артистом був. Я грав геніально. Геніально! А от говорив погано. Дикція… Але одну головну роль я все-таки виконав.
— І кого ж?
— Герасима в «Муму».
— У кіно?
— Ні, на радіо.
Голодний ковбой їде прерією. Дивиться, попереду сидить біля вогнища індіанець і смажить м’ясо. Ковбой мовчки зістрибує з коня, підходить до вогнища, бере м’ясо і починає їсти. Наситившись, він вирішив поговорити з індіанцем:
— Мені ваш пес щось не дуже подобається.
— Не подобається — не їж.
У мене дружина — мудра жінка. Навіть якщо ми з нею посварилися і не розмовляємо, мене завжди чекає вдома смачна вечеря. Борщ, пельмені, компот. Щоправда, все в одній тарілці.
Гуртожиток. Студент студентові:
— Будеш у мене репетитором. Тут важливо вловити тоненьку грань. Можна просто допомогти підучити англійську. А бути репетитором — означає брати за це оплату.
— Пельмені?
— Згоден. Фінансове становище…
Пив пиво на лавці. Підійшла бабуся і попросила не викидати пляшечку. А ти її й не збирався викидати…
Жаба сидить на березі річки, опустивши лапки у воду, і мріє. До неї підходить бегемот і питає:
— Гей, жабо, ну як сьогодні вода, холодна?
Жаба, ображено, але з гідністю:
— Я тут, між іншим, як жінка сиджу, а не як термометр!
На іспиті з кримінального права:
— Чи можете ви мені сказати, що таке обман?
— Це станеться, професоре, якщо ви мене завалите на іспиті.
— Яким чином? Поясніть.
— Згідно з Кримінальним кодексом, обман чинить той, хто, користуючись незнанням іншої особи, завдає цій особі шкоди.
Довелося якось працювати на виставці на сусідньому стенді з італійцем, постачальником дрібної техніки для вантажно-складських робіт. Навантажувачі вантажопідйомністю 20-50 кілограмів. Підходить один клієнт, з’ясовує, що за техніка, розуміє, що навантажувачі маленькі, і каже: «Та ні, у мене таджики є». І йде. Підходить другий — та сама історія, третій… Сумно дивиться їм услід італієць і бурмоче:
— Що за новий конкурент «Таджики»? Hitachi знаю, Kawasaki знаю, а от «Таджики» ніколи не чув.
В овочевому магазині одеситка довго й прискіпливо перебирає овочі. Продавець не витримує:
— Уже б швидше ви їхали у свій Ізраїль!
— Я-то поїду, а тобі доведеться викрадати літак.
Брежнєв і Черненко розмовляють на тому світі:
— Костю, а хто зараз замість нас править?
— Та Мішко Горбачов.
— А хто його підтримує?
— А чого його підтримувати? Він поки що сам ходить.
Посварилися дві сусідки. Одна кричить:
— Щоб тобі щороку ремонт!
Друга як завелася:
— Щоб тобі жити на одну зарплату! Щоб у чоловіка було на пів шосту! Щоб тобі в штани накласти, і воду відключили! Щоб тобі в яму впасти, і дощ пішов!
Перша:
— А тобі — щоб усе разом узяте!
— Цур, цур!
— Пізно, прокомпостувала!
У двері подзвонили, Штірліц відчинив. На порозі він побачив Хольтоффа. Той був у будівельній касці.
— Ти чого?
— Та от, зайшов коньячку випити.
— Тату, я таки не можу вийти заміж за Ізю. Він атеїст і не вірить в існування пекла.
— Таки виходь сміливо, Сарочко! Вельми швидко ви йому доведете, що він дуже помилявся.
Стояли два гриби: білий і мухомор. Дивляться, грибник іде.
— Зараз різанина почнеться, — каже білий.
— Не знаю, як щодо різанини, а чоботом по шапці я точно дістану, — зітхає мухомор.
— Рабиновичу, ви дарма цю ковбасу купуєте. Вона, звісно, дешева, але їсти її рішуче неможливо. Там сама соя!
— Це для гостей.
Під час посадки в літак пасажир звертається до стюардеси:
— Де тут у вас блювотні пакети?
Стюардеса здивовано:
— Ми ще не злетіли, а вас уже нудить?
— А ви подивіться на мою сусідку!
— А мені тато обіцяв, що якщо я чверть без трійок закінчу, він пити кине.
— І що?
— Он, під парканом усміхається. У мене трійка з хімії.
Зустрілися двоє однокласників.
— Ну ти як сам? Як дружина? Я пам’ятаю, вона 30 років тому цвіла, як троянда.
— Усе, відцвіла. Самі шипи лишилися.
Пішов чоловік у ліс по гриби. Раптом назустріч йому виходить якийсь дивний тип і каже:
— Здрастуй, любий чоловіче. Я Лісовик. Ти перша людина, яку я побачив. І я хочу тебе за це віддячити. Я готовий виконати будь-які три твої бажання.
— Мені за статусом не належить у тебе вірити. І тому мені нічого від тебе не треба.
Здивувався Лісовик такому повороту справ. Але все одно вирішив таємно віддячити цьому чоловікові, надумавши дати йому три найважливіші речі: міцне здоров’я, багато грошей і насичене сексуальне життя.
Минає рік. І Лісовик із тим чоловіком знову зустрічаються. Лісовик питає:
— Як твоє здоров’я?
— Здоров’я просто чудове. Напевно, тут повітря дуже чисте.
— А як у грошовому плані?
— Теж не скаржуся. Як не полізу в кишеню, завжди дістаю товсту пачку грошей.
— Ну а з жінками як?
— І з цим нормально. Раз або двічі на тиждень.
— Як? Лише й усього?
— Так і це непогано для католицького священника, який живе в глухому селі, де всього-то 10 людей мешкає.
Грузин сусідові:
— Гіві, моя донька виходить заміж!
— Вах, вах, вітаю! А як нареченого звати?
— Зараз згадаю. Так, містер Гомі? Ні. Сеньйор Педі? Ні-ні. Ой, фу, це точно ні. А, згадав! Сер Гей!
Вовочка дуже сумний приходить додому. Мама питає:
— Вовочко, ти чого такий сумний?
— А мене у дворі всі дражнять. Кажуть, що в мене голова дуже велика.
— Не плач, Вовочко. Краще сходи по картоплю.
— То дай мені якусь сумку.
— Та навіщо вона тобі? У твою панамку й так два відра влізе.
Податковий інспектор із дружиною йдуть на костюмований вечір. Він убирається вампіром: заходить у бар, на ньому чорна накидка, в роті ікла, на пальцях пазурі. Знайомий бармен дивиться на нього й питає:
— Ви просто з роботи?
Дикий Захід. Шериф глухого містечка сидить у барі й розглядає шматок сиру, що лежить у нього на тарілці. Потім повертається до господаря і каже:
— Гаррі, ще одна перестрілка, і я прикрию твій заклад.
Посеред тижня в офісі завжди нудно. Сидить водій шефа і грає в гонки на комп’ютері. Виходить шеф, дивиться пару хвилин, як той грає:
— Якби ти так водив, я б із тобою не їздив.
— Якби в мене був такий Порше, я б тебе не возив.
— Римо, я не можу зрозуміти, як ви живете зі своїм Борею? Він же суне свого довгого носа буквально куди завгодно!
— Ви знаєте, коли я була молодою, мені це подобалося.
— Сергію, ти двері зачинив?
— Зачинив.
— На ключ?
— Так, на ключ.
— На два оберти?
— Так, на два, блін.
— Так, хлопці, Сергієві більше не наливати. Ми в наметі.
На медкомісії. Перед хірургом, який сидить на стільці, стоїть п’яненький призовник. Руки по швах. Хірург щось записує, коситься на призовника в район паху і каже:
— Що, вже одружений?
Призовник збентежено дивиться собі туди й каже:
— А що, так помітно?
Хірург продовжує писати:
— Але ж каблучка у вас.
Призовник починає старанно розглядати господарство і відповідає:
— Та наче нема.
Шварценеггер у гостях у коханки. Дзвінок у двері. Арнольд швидко ховається в шафу. Вривається розлючений чоловік і з криком: «Я знаю, що в тебе хтось є!» починає розчиняти дверцята тумбочок і шаф. Нарешті відчиняє шафу, де ховається Шварценеггер.
Арнольд:
— Ну що, знайшов?
Чоловік, прихлопуючи дверцята:
— Ні, піду ще на кухні подивлюся.
Розмова двох подруг:
— Ой, ти знаєш, я вирішила продати свій імпортний диван.
— Та ти що, з глузду з’їхала? Чому?
— Він увесь час нагадує мені про зраду чоловікові.
— Ну ти даєш! Та якби я продала все, що нагадує мені про зраду чоловікові, у мене б у квартирі, крім абажура й праски, нічого не лишилося!
— Мюллере, ви мені обіцяли лампу ГУ-50 для передавача!
— За мною не заіржавіє, Бронєвой! — подумав Штірліц.
Леонід Ілліч читає текст привітання учасникам Олімпіади-80:
— О! О! О! О! О!
Шиплячий голос збоку:
— Леоніде Іллічу, це олімпійські кільця! Текст далі!
Сидять дві мавпи на дереві. Одна вище, друга нижче.
Та, що нижче, каже:
— Який дощик теплий!
Та, що вище, відповідає:
— Який хочу, такий і роблю!
Чудовий сон наснився мені колись:
Чотири вантажники несли мою зарплату.
Правильні місяці року:
Січень, лютий, кошмарт, сопріль, знімай, теплень, жарюль, серпуст, свистопад, моктень, гноябрь, дубабр.
Вийшли царські сини на подвір’я. А тут як зашумить, як засвище — летять три стріли калені. Та, що з купецького подвір’я, влучила в одного сина, з боярської садиби — в другого, а з тухлого болота — в наймолодшого, Іванка… Баби взяли ініціативу у свої руки.
— Підбили підсумки року.
— І як? Що і як?
— Підбили, кажу!
Фраза «Ну, не будемо вам заважати» означає, що допомагати вам ніхто не збирається.
Потяг Одеса — Москва. Бабуся Роза — онукові Арону:
— Синочку, коли ми приїдемо в Москву?
З верхньої полиці чоловік поправляє:
— Не в «Москва», а в «Москву»!
— То от, синочку, коли ми будемо гуляти по Москву?
З верхньої полиці знову:
— Не «по Москву», а «по Москві»!
— Ні, ну ти подумай, який антисеміт!
— Дякую.
— «Дякую» на хліб не намажеш.
— Тоді он на тому боці дороги продуктовий, там чудове масло продають.
Зустрілися дві подруги.
— Кажуть, ти вийшла заміж?
— Так.
— Ну і як, стало краще?
— Та ні, не краще. Але частіше.
Діалог двох алкашів у селі:
— Усе, твоя взяла! Нічого моя не брала!
Тиха година в дитячому садку. Лідер середньої групи знайомиться з новеньким:
— Чуєш, тебе як звати?
— Серьожа.
— А скільки тобі років?
— Навелно, чотили.
— А до жінок тягне?
— Нє-а.
— Значить, не чотили, а тли.
Світське товариство. Одна з дам розповідає свій сон:
— Панове, я сьогодні бачила страшний сон! Ніби я засовую палець до рота, а там немає жодного зуба!
Ржевський:
— Мадам, ви, ймовірно, не туди палець засунули.
Циганка:
— Ти покохаєш жінку років на двадцять старшу за тебе і одружишся з нею!
— Ні, тільки не це!
— Тільки це, Філю!
Дама дає римському жебракові десять лір і каже йому:
— Ви могли б і подякувати!
— Ви що, не бачите, що я глухонімий, і хочете, щоб за десять лір сталося диво?
Сидить старий шотландець у пабі. Сидить, пивце потягує, люльку курить. Сидів-сидів і каже:
— Оцей млин збудував я сам. Один. Назбирав каміння, замісив розчин і збудував. Але чомусь ніхто не називає мене «Макларен — будівничий млинів».
Посидів, ковтнув пивця, затягнувся.
— Оцей сад, у якому зараз найбільші врожаї фруктів і ягід, посадив я сам. Один. Усі радіють і збирають плоди. Але чомусь ніхто не називає мене «Макларен-садівник».
Посидів, ковтнув ще пива, затягнувся.
— Оцей міст збудував я сам. Один. Спиляв дерева, обтесав і зробив міст. Тепер ним їздять машини й ходять люди. Але чомусь ніхто не називає мене «Макларен — будівничий мостів».
Посидів, випив ще пивця, затягнувся.
— Але варто було один раз поімати вівцю…
За кухлем пива Мюллер питає:
— Скажіть, Штірліцу, а який ваш улюблений фільм?
«Волга-Волга», — хотів було відповісти Штірліц, але вчасно схаменувся і сказав:
— «Фольксваген-Фольксваген».
— Скажіть, ви одесит?
— А що, у вас щось пропало?
Вірменському радіо поставили запитання:
— Чи правда, що в усіх дівчат легкої поведінки в темряві очі світяться?
Поки Вірменське радіо роздумувало над відповіддю, втрутилася Одеса:
— Якби це було так, то в Одесі були б білі ночі!
Тут же підключився Санкт-Петербург:
— Панове, ви на що натякаєте?
Дорогою на роботу чоловік зайшов до улюбленої кав’ярні-пекарні. За стійкою двоє: сам господар і дівчина.
Він замовляє хачапурі:
— Дівчино, скільки?
Чоловік:
— Один. Одне… Блін, як правильно сказати?
Дівчина:
— Правильно — один.
Господар кафе:
— Правильно — два! І один із собою!
Приходять семеро боксерів у фотосалон і просять фотографа:
— Сфотографуй нас.
— Добре, як вас сфотографувати?
— Значить, ми це… утрьох із кулаками типу прямо на цих чотирьох. А вони це… типу злякалися і в стійці відходять.
Чоловік їх сфотографував і питає:
— Скільки зробити фоток?
— Дві.
— Добре, але навіщо вам такі фотки? Тим паче дві?
— Тренер нам сказав принести дві фотки три на чотири.
Винайшли японці спирт міцністю 300 градусів. Вирішили випробувати. Кому не дадуть — усі згорають. Вирішили послати в Росію, трактористові Васі. Той випив — усе чудово. Сів у трактор і поїхав. Потім бац — вистрибнув. По землі валяється. Потім шкереберть покотився. За десять хвилин встав, усе нормально. Його питають:
— Ти чого?
А він каже:
— Спиртяга клас! Тільки як газонеш — фуфайка загоряється!
Донька п’яти років повадилася відбирати в мами телефон і дзвонити батькові на мобільний. Тут тато опинився поза зоною дії мережі. І доньці робот це популярно пояснив. Донька зі здивованим і похмурим обличчям повертається до мами й видає:
— Там у тата якась тітка сказала передзвонити пізніше!
Ох не солодко було татові ввечері… Ох не солодко.
Рабинович іде містом. Раптом бачить — аварія. Люди валяються. Машини розбиті. Рабинович підходить до одного з поранених і питає:
— Страховий агент уже приходив?
— Ні ще.
— Ну, тоді я з вами приляжу.
Дістався у спадок чоловікові від страшенно багатої померлої тітки великий алмаз. Ну що з ним робити? Вирішив піти до ювеліра. Той уважно оглянув алмаз і вигукнув:
— Це унікальний камінь! Він коштує шалені гроші. Я не візьмуся його обробляти. А раптом я щось не так зроблю? Раптом помилюся? Ні, не візьмуся я його робити. І не вмовляйте.
Пішов чоловік до іншого майстра. Той теж відмовився, пославшись на ті самі причини.
Пішов до третього. Ним виявився старий єврей Циперович. Він оглянув алмаз і гукнув хлопчикові, що сидів у кутку й обробляв якесь колечко:
— Моню, хлопчику мій, зроби-но оцей камінчик!
Чоловік із тривогою в голосі:
— Послухайте, як ви можете довіряти вашому юному підручному? Хіба ви не знаєте, що це за алмаз? Його відмовилися обробляти найдосвідченіші ювеліри!
Циперович спокійно:
— Ша, ша, люб’язний. Ви знаєте, що у вас за алмаз і скільки він коштує. Я знаю, що у вас за алмаз і скільки він коштує. А Моня не знає. Він таки зробить!
Лежить на пляжі грузин, засмагає. Тут повз нього проходить класна жінка. Грузин їй кричить:
— Дівчино, не ходи туди — втопишся!
Вона йде далі. Він їй знову кричить:
— Дівчино, та не ходи, втопишся!
Вона обертається. Він кричить:
— Ох, шайтан! Іди, іди, крокодили не тонуть!
Зустрічаються два друзі.
— Скільки літ, скільки зим, як справи?
— Чудово, одружився. Ось і фото маю при собі. Ну як?
— Буває й гірше…
— Що?!
— Ой, вибач, гірше не буває.
— Що таке: 40 зубів і 4 ноги?
— Крокодил.
— А 4 зуби і 40 ніг?
— Політбюро.
Прийшов хлопець із якимось довгим згортком.
— Дайте тубус, — каже. — А то мені це (показує згорток) через кордон везти.
Продавчиня, літня жінка, питає:
— А що там, якщо не секрет?
— Колаж, — каже.
Думки в голові бабусі заметалися зі швидкістю світла.
Вона:
— Справжній?
— Ну так.
Приїхав, коротше, ОМОН, скрутили хлопця. Розгортають згорток… А там — колаж.
Дід розповідає онукові:
— А коли я полював на Алясці, на мене якось напали 8 голодних вовків!
— Але, дідусю, минулого разу їх було лише 4.
— Ти був надто малий, щоб осягнути всю правду.
Поручик вийшов на подвір’я і повернувся весь мокрий.
— Поручику, що, на вулиці сильний дощ?
— Та ні. Сильний зустрічний вітер.
Валяється на вулиці п’яний чоловік. Реакція жінок, які проходять повз:
Англійка:
— Чоловік п’яний. Фу, яка непристойність!
Росіянка:
— О, мужик п’яний. Нажерся, падлюка. А вдома дружина, діти… На тобі ногою!
Француженка:
— Ах, чоловік! П’яний! Один! Зовсім один! Таксі, таксі!
П’яний уночі приводить друга до себе додому. Усі сплять. Він показує квартиру:
— Це моя вітальня. Це спальня. Це наше ліжко. Ось спить моя дружина, а поруч із нею — я.
— Розкішно.
— Та тихо ти! Розбудиш! Я ж сплю!
Директор ресторану каже офіціантці:
— Он той пан за шостим столиком забагато випив і спить. Будь ласка, розбудіть його, бо вже час зачинятися.
— Я його будила вже чотири рази.
— І чому ж він досі сидить за столиком?
— Бо щоразу він просить у мене рахунок, оплачує його і залишає мені 500 гривень на чай!
— Миколо Андрійовичу, а куди це ви зібралися на службовій машині?
— Назустріч!
— На яку зустріч? Вас п’ять хвилин тому звільнили!
— Назустріч пригодам!
Приходить депутат парламенту після получки додому і починає діставати з усіх кишень гроші. Дружина дивилася-дивилася і каже:
— Ну скільки можна носити? Уже нікуди їх складати. Усі шафи й шухляди забиті вщерть.
Чоловік зітхає:
— А ти уявляєш собі? У деяких сім’ях удвох працюють!
— Та хто ми такі, щоб протистояти силам природи?!
— Пане мер, давайте все-таки почнемо прибирати сніг із вулиць нашого міста.
Рабинович прийшов до магазину:
— Мені, будь ласка, 100 комплектів портретів членів Політбюро.
— Навіщо вам стільки?
— Бачите, я отримав візу і хочу відкрити в Тель-Авіві тир.
Грузинська родина. Маленький син підходить до батька:
— Тату, слухай, дівчина і дівчина — це добре чи ні?
— Синку, не ліз би ти в ці справи.
— А чоловік і чоловік?
— Доростеш — зрозумієш, синку.
— А чоловік і дівчина?
— Це, синку, називається вздружба.
У купе перед сном грузин питає свою попутницю:
— Ви заміжня?
— Так.
— А діти у вас є?
— Так. Синові 23 роки. На добраніч!
Бухгалтерія. Одна співробітниця намагається роздрукувати текст. Комп’ютер видає помилку. Підходить інша співробітниця, молодша.
— Він у тебе не бачить принтер.
Перша, бурмочучи, повертає монітор до принтера:
— От же він!
Друга крутить пальцем біля скроні:
— Ти що, зовсім? Він же вебкамерою дивиться! Поверни вебку.
Два грузини сіли зіграти в шахи. Обоє до ладу грати не вміють.
Один поставив свого ферзя в центр дошки і каже:
— Мат!
Другий поставив поруч свого:
— Атєц!
Ніч. Іван на сіннику засандалив сусідці й шепоче їй на вухо:
— Зінко, ти тільки не кричи, а то моя почує.
Зінка, стиснувши зуби, мовчить.
Після діла задоволений Іван встає і на радощах іде додому. Заходить він у хату, двері тихенько прочиняє… А там картина: дружина в коморі з Васьком-сусідом перекидається і бурмоче:
— Васильку, ти тільки тихше, а то мій після доби спить. Ще почує.
Подружня пара приходить до психолога. Він ставить їм одне й те саме запитання:
— Що для вас найскладніше у стосунках?
Чоловік відповідає:
— Протистояти її спробам поліпшити наші стосунки й ощасливити мене.
Дружина відповідає:
— Змиритися з тим, що йому, бачте, і так нормально.
Військовий каже своєму другові:
— Учора в мене був страшний бій! Усі навколо кричали, стріляли, вибухи!
Друг:
— Ой, як я тебе розумію, братане! Учора пів дня мене ганяли по руїнах, стріляли, навіть поранили. Але я зміг вибратися і помститися їм!
Військовий:
— Ти теж пішов служити, друже?
— Та ні, ти що? У Counter-Strike рубався.
