Копіювання заборонено

Тексти Realish захищені авторським правом. Публікувати їх на інших сайтах, у соцмережах і групах без дозволу редакції не можна.

Копії у Facebook ми оскаржуємо: їх видаляють, а за повторні порушення сторінки й групи можуть заблокувати.

Поділитися історією можна посиланням.

У родині чоловіка вечеряли без мене щовечора, аж поки один ранній прихід додому не відкрив несподівану правду

Частина 14 з 25

Додому вона прийшла близько десятої. У вітальні горіло світло, телевізор бурмотів, у квартирі пахло м’ясом і прянощами. Стіл уже прибрали, але на поверхні блищали жирні плями, на підлозі валялося листя салату. Степан Кирилович дивився телевізор. Мар’яна сиділа з телефоном. Мирослава Данилівна поралася на кухні.

Почувши двері, свекруха визирнула.

— Повернулася? Поїла?

— Поїла, — спокійно відповіла Олеся, знімаючи взуття.

— Де?

— У мами.

Обличчя Мирослави Данилівни помітно потемніло, але вона нічого не сказала. Лише повернулася до раковини. Мар’яна кинула на Олесю швидкий погляд, скривила губи й знову втупилася в екран.

Олеся пройшла до спальні. Богдан лежав на ліжку з телефоном. Почувши її, підвів голову.

— Прийшла. Чому до мами поїхала і нічого не сказала?

— Я сказала вранці, що в мене справи й вечеряти вдома не буду.

— Справи — це до мами? — у його голосі прозвучав докір. — Що з тобою взагалі відбувається? Учора не їла, сьогодні втекла. Мама вже питає, чи не образили ми тебе.

Олеся зняла піджак, повісила його й повернулася до чоловіка.

— Богдане, нам треба поговорити.

Він сів.

— Про що?

— Перше. Із наступного місяця я більше не віддаю гроші на господарство.

Богдан завмер.

— Що?

— Тридцять тисяч щомісяця я більше не даю.

— Чому? — він насупився. — Усе ж нормально було.

Олеся тихо всміхнулася.

— Нормально? Для кого? Три роки я давала гроші. На ці гроші ви купували м’ясо, рибу, креветки, сукні Мар’яні, що завгодно. А я приходила й їла холодні залишки. Коли для мене немає місця за вашим столом, чому мої гроші мають годувати цей стіл?

— Ти знову за своє, — Богдан підвівся. — Мама ж учора тобі їжу залишила, я приносив.

— Тому що я вас застала. І вам стало ніяково. До вчорашнього дня хоч раз було так, що мені спеціально залишили гаряче?

Він мовчав.

— Жодного разу, — сказала Олеся. — Тому грошей більше не буде.

Ці слова ніби змінили повітря в кімнаті. Богдан дивився на неї так, наче вона не відмовилася від добровільного внеску, а висмикнула зі стіни несучу балку. Олеся вперше ясно побачила: її гроші давно були вбудовані в чужий побут, як щось природне. На них розраховували, їх планували, про них згадували вчасно. Про неї саму — ні…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Слово читачам

Поділіться враженням від історії

0

Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.

Залиште свій коментарЗначок підбереться за іменем сам — або .
Без реєстрації

Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.

З вами траплялося схоже?Розкажіть свою історію — ми опублікуємо її на Realish. Імена та місця за вашим бажанням змінимо.Розповісти свою історію

Ще з рубрики «Свекруха»

Усі історії рубрики