Share

Точка неповернення: неочікуваний фінал однієї спроби забудувати заповідну зону

«Синочку, відтоді як тебе посадили, мені дедалі важче давати раду господарству. От зараз треба город перекопати й картоплю посадити. А допомогти нікому».

Син відписує:

«Мамо, ви город не чіпайте, а то таке викопаєте, що й вас посадять, і мені строк додадуть».

Мама:

«Синочку, після твого останнього листа приходили міліціонери, весь город перекопали. Нічого не знайшли. Пішли злі. Лаялися».

Син:

«Чим зміг, допоміг. Картоплю самі посадите».


Учитель:

— Діти, що буде, якщо все пробивне ядро вріжеться в непробивну стіну?

Вовочка:

— Горілка подорожчає.

Учитель:

— Чому?

Вовочка:

— Тато завжди каже, що щойно стається якась хрінь, то одразу горілка дорожчає.


Дві подруги фоткаються на телефон:

— Блін, ну й пика! Ти на мою подивись!

— А я на твою й дивилася.


Лекція в сільгоспінституті. Професор:

— Один здоровий бик-плідник повинен мати за день до 12 парувань.

Жіночий голос із першого ряду:

— Перепрошую, професоре, скільки?

— До 12.

— Повторіть, будь ласка, для останнього ряду!

Чоловічий голос з останнього ряду:

— Скажіть, професоре, йдеться про парування з однією коровою чи з 12?

— З 12, звісно.

— Дякую. Повторіть, будь ласка, для першого ряду!


Сидить Заєць на пеньку, щось пише. Біжить повз Лисиця.

— Що пишеш, Зайцю?

— Дипломну роботу.

— Про що?

— Про те, як зайці лисиць їдять.

— Та де ти таке бачив?

— Ходімо, покажу.

За якийсь час Заєць знову сидить і щось пише. Біжить Вовк.

— Що пишеш, Косий?

Вам також може сподобатися