— Диплом на тему, як зайці вовків їдять.
— Ти що, з глузду з’їхав?
— Ходімо зі мною.
Далі Заєць пише, підходить Ведмідь.
— Що пишеш?
— Диплом на тему, як зайці ведмедів їдять.
— Та де таке бачено?
— Ходімо, покажу.
Картина остання. Печера, гора лисячих, вовчих, ведмежих кісток. Посередині, обгризаючи кістку, лежить величезний лев.
Мораль: важлива не тема диплома. Важливо те, хто твій науковий керівник.
Загадка:
— Наведе скляне око, клацне раз — і пам’ятаємо вас. Хто це?
Оптиміст:
— Фотограф!
Песиміст:
— Снайпер.
У школі вчителька:
— Сьогодні в нас контрольна.
Блондинка:
— А можна користуватися калькулятором?
— Можна.
Інша блондинка:
— А таблицями Брадіса можна?
— Отже, запишіть тему контрольної: «Скасування кріпацтва».
Пізня осінь. Ніч. Бруд. Злива. Нічогісінько, коротше, не видно. Трасою їде чоловік на вантажівці й раптом бачить, що на узбіччі легковик застряг. Буксує щосили. Колеса шалено крутяться на місці, але з місця не зрушить. «Дай, — думає, — зупинюся, допоможу».
Зупиняється, підходить до легковика, відчиняє двері. Чоловік із легковика на нього очі витріщив, заверещав і знепритомнів. Той його до лікарні відвіз, дочекався, поки той очуняє, підходить до нього й питає:
— Ти чого знепритомнів? Я ж допомогти хотів.
— Ну, прикинь! Ніч і бруд. Злива лупить так, що взагалі нічого не видно. А я сам-один чешу трасою 140 км на годину! І тут… Раптом ти двері відчиняєш!
Іде салоном літака пілот із парашутом за спиною. Здивована пасажирка питає:
— Щось сталося?
— Та так, неприємності на роботі.
Їдуть дві симпатичні дівчини в тролейбусі середньої заповненості. І одна з них викладає сумну історію про те, як вона вдень раніше помила голову, а прокинувшись уранці, виявила, що волосся стирчить у різні боки. Причому викладає вона це голосно, так що половина тролейбуса вже в курсі. Друга дівчина вже все вловила й намагається перевести розмову в інше русло. Але перша ніяк не вгамується. І знову:
— Але ти уявляєш! Помила, розумієш, голову, а волосся в різні боки стирчить!
І так далі. Настав час цим подругам виходити з тролейбуса, вони пробираються до виходу, і перша дорогою випадково зачіпає за ногу якогось чоловіка. Негайно повертається й кричить:
— Ти чого свої копита порозставляв?!
А він їй:
