У неділю квартира наповнилася запахом пирогів. Галина Петрівна вирішила показати, скільки користі приносить сім’ї. Щоправда, продукти для начинки й тіста купила Марина, і їй же належало відмивати кухню, але свекруха трималася як щедра господиня.
Богдан лежав на дивані перед телевізором у чудовому настрої. За дні після дзвінка Марина не сказала йому ані слова про розмову з Павлом Андрійовичем. Вона дочекалася, коли стіл буде накрито, переодяглася в джинси й строгу сорочку та вийшла зі спальні. Зібрана валіза Галини Петрівни вже стояла в передпокої, але з кухні її не було видно.
— Сідайте. Нам потрібно поговорити.
— Знову твоя нарада? — невдоволено протягнув Богдан. — Можна хоча б поїсти спокійно?
— Вимкни телевізор і сядь.
Спокійна твердість у її голосі змусила чоловіка підкоритися. Галина Петрівна теж перестала метушитися й насторожено витерла руки об фартух.
Марина поклала на стіл планшет із таблицею.
— Я звела доходи й витрати за останні тижні.
— Рідним людям рахунок виставляти зібралася? — відразу накинулася свекруха. — До чого ж ти дріб’язкова!
— Цифри від ваших обурень не зміняться. Ви перебуваєте тут майже три тижні, не витратили на спільні потреби нічого, зате наші витрати зросли на велику суму. Крім того, Богдан передавав вам гроші на ліки, яких у домі так і не з’явилося.
— Ти тепер ще й у кишеню чоловікові заглядаєш? Богдане, чуєш, як вона тебе контролює?
Чоловік почервонів і відвів очі.
— Марин, навіщо влаштовувати це перед обідом?
— Тому що твоя мати заявила, нібито достроково залишила роботу й тепер має намір жити на свою скромну пенсію за мій рахунок, поки я доглядаю грудну дитину й одночасно працюю з дому. Але прорахувала вона не все.
Галина Петрівна завмерла, так і не поклавши пиріг на тарілку. Марина подивилася чоловікові просто в обличчя.
— Я знаю, навіщо вона приїхала насправді…
