— Я ж стараюся для всіх. Ми тепер як одна сім’я.
Від цих слів Вірі ставало не тепло, а холодно.
Сім’єю її не приймали. Сім’єю її витісняли.
Данило теж змінювався, і це ранило найдужче. Він почав говорити з сестрою різкіше, упевненіше, голосніше, ніби поруч із Ларисою раптом відчув право не зважати на неї. Додому він почав приносити речі, на які раніше, за його словами, не було грошей: яскраві упаковки пластівців, солодкі йогурти, дитячі соки, якісь дрібниці для Соні. Віра дивилася на все це й не розуміла, як людина, що ще недавно скаржилася на нестачу грошей, раптом навчилася витрачати їх без оглядки.
Одного ранку вона зайшла до ванної й зупинилася перед склянкою.
Там стояли три зубні щітки. Її. Данилова. І третя — маленька, рожева, блискуча.
Віра довго дивилася на неї.
Ніхто нічого не оголошував. Ніхто не вимовляв гучних рішень. Але саме в цю мить вона ясно відчула: її згоди більше не потребують. Її просто відсунули.
На роботі вона стала тихою до непомітності. Раніше могла перекинутися з колегами парою слів, усміхнутися постійному покупцеві, пожартувати, розбираючи поставку. Тепер відповідала коротко, іноді забувала, навіщо підійшла до потрібної полиці, і ловила себе на тому, що стоїть перед ліками, дивлячись в одну точку.
Оксана, з якою вони працювали пліч-о-пліч не перший рік, якось затримала на ній погляд і спитала:
— Вір, що відбувається? Ти ніби не тут увесь час.
— Нічого, — надто швидко відповіла Віра.
Але голос підвів її й урвався на останньому складі.
Уночі їй почав снитися один і той самий сон. Вона ходить своєю квартирою, тільки кімнати вже заповнені чужими людьми. Вони сміються, відчиняють шафи, їдять за її столом, пересувають її речі, перебирають шухляди. Віра намагається сказати, що це її дім, що так не можна, що в кожної речі є місце. Але звук не виходить. Вона стоїть безмовна і дивиться, як її життя розбирають на частини.
Вона намагалася говорити з Данилом. Не раз.
— Я не проти допомогти, — сказала вона якось, коли Лариса з Сонею пішли гуляти. — Але це мій дім. Вона не може поводитися так, ніби я тут випадково затрималася.
Данило навіть не відірвався від телефона….
