За кілька днів у невеликій залі командування відбулася перша зустріч референта Мар’яни Левченко і майора Назара Сидоренка. Мар’яна навмисне затримала погляд на паперах, ніби не помітила його появи. Майор стояв біля дверей витягнутий, сухий, акуратний до останньої складки на формі, і вже починав дратуватися від цієї марної, як йому здавалося, паузи.
Він був із тих офіцерів, які існують за розкладом із точністю до хвилини. На його планшеті вже лежали підготовлені форми актів, схеми перевірок, список обов’язкових запитів і перелік порушень, які слід було фіксувати без емоцій. Мар’яна бачила перед собою зручний інструмент: гострий, надійний, але настільки прямий, що ним легко було зачепити чуже самолюбство.
При цьому вона не збиралася недооцінювати майора. Прямолінійність не дорівнює дурості. Сидоренко мав рідкісну пам’ять на технічні деталі, швидко читав схеми і, судячи з особової справи, не прощав недбалості нікому, включно з начальством. В іншій ситуації він міг би стати ідеальним союзником. У цій — мав зіграти роль, про яку сам не підозрював.
— Ой, ви вже тут? — вона підвела голову й незграбно заметушилася. — Пробачте, майоре, я зовсім загрузла в документах. Референт Левченко. Супроводжуватиму перевірку.
Сидоренко віддав честь так чітко, ніби намагався врівноважити її розгубленість своєю бездоганністю.
— Майор Назар Сидоренко прибув для виконання завдання.
Його обличчя майже нічого не виражало, але Мар’яна вловила головне: він невдоволений. Найкращого фахівця з кібервійн поставили помічником до якоїсь чиновниці зі смішною зачіскою. Саме це їй і було потрібно.
Вона дозволила йому побачити в собі все, що дратує професіонала: невпевненість, побутову балакучість, незнання термінів, обережне запобігання перед званням. Сидоренко не був грубіяном, але презирство розумних людей часто буває тихішим і тому глибшим. Мар’яна відзначила це без образи. В операції згодиться навіть його роздратування.
— Сподіваюся, ми швидко впораємося, — сказала вона довірливим тоном. — Папери подивимося, сервери ваші перевіримо, якщо вони там не запилені, і назад. Чесно кажучи, мені навіть незручно, що такого серйозного фахівця відправили зі мною.
Брови майора зійшлися.
— Перевірка кібербезпеки не зводиться до огляду пилу. Це питання стійкості всієї оборонної системи.
— Звісно-звісно. Я тому й рада, що ви поруч. Я в цих ваших мережах мало що тямлю. Скажете, куди дивитися, я запишу.
Сидоренко ледь помітно видихнув, але відповів сухо:
— Діятиму згідно з розпорядженням.
Він не сказав нічого зайвого, але пауза перед відповіддю видала його ставлення краще за будь-яку грубість. Майор уже вирішив, що основну роботу доведеться тягти самому, а супровідниця стане перешкодою. Мар’яна насилу стримала внутрішню посмішку. Іноді чуже хибне уявлення заощаджує більше сил, ніж найскладніше маскування.
Так сформувалася найдивніша інспекційна група за всю історію підрозділу: Гюрза в овечій шкурі й фахівець-протокол, який не знав, яку п’єсу допомагає розіграти.
Вони вийшли із зали поруч, але між ними вже стояла невидима стіна. Майор вважав себе змушеним супроводжувати безпорадну службовицю. Мар’яна ж знала, що поруч із нею йде людина, чия прямолінійність має стати наждаком для чужої пихи…
