Квартира зустріла Оксану незвично важкою тишею. Вона поставила воду на плиту, забула, що збиралася готувати, і за кілька хвилин вимкнула вогонь. До обіцяного повернення Богдана лишалося понад дві години. Дзвонити йому й перевіряти, чи збреше він ще раз, вона не хотіла.
Марина зателефонувала близько пів на сьому. Вона розпитувала, чи повернувся Богдан, а потім почала перелічувати очевидні, на її думку, докази: дорослий чоловік таємно їздить до молодої жінки, возить їй продукти й проводить час у будинку. На запитання, як звати сусідку і хто ще там живе, Марина відповісти не змогла. Вона пояснила, що купила дачу недавно й не спілкується з місцевими жителями.
Оксану це здивувало. Подруга кілька тижнів спостерігала за автомобілем, вирахувала постійний день візитів і зробила фотографії, однак жодного разу не поцікавилася мешканцями. Марина відрізала, що приїздить відпочивати, а не збирати плітки. Потім попередила: якщо Богдан почне скаржитися на холодність дружини або нестачу чогось удома, вірити йому не можна.
— Я поки що ні в чому його не спіймала, — нагадала Оксана.
— Ти побачила достатньо.
Богдан прийшов о восьмій двадцять. Він поставив робочу сумку біля стільця й одразу помітив вираз обличчя дружини. На звичне запитання про її день Оксана відповіла односкладово. Чоловік розігрів суп, запропонував повечеряти разом, а потім спитав, чому вона виглядає так, ніби сталося нещастя.
Слова «хто вона?» вже підступали до горла, але Оксану зупинив страх. Після цього запитання колишнє життя могло закінчитися остаточно. Вона послалася на втому й пішла з кухні. Пізніше Богдан ліг поруч, запропонував наступного вечора кудись сходити й обережно торкнувся її плеча. Оксана повернулася до стіни. За кілька хвилин він прибрав руку.
Близько опівночі телефон коротко завібрував. Марина написала, щоб вона й не думала жаліти зрадника: винні завжди знаходять гарне виправдання. Оксана перечитала повідомлення, відкрила пошук і вперше за п’ятнадцять років набрала: «Як оформити розлучення».
Вранці вона знову не наважилася заговорити. Богдан помітив, що дружина другий день сама не своя, але, не діставши відповіді, пішов на роботу. Марина зателефонувала майже одразу й вимагала перестати тягнути. Оксана сказала, що не готова руйнувати довгий шлюб через одну сцену, побачену з вулиці. Подруга заперечила: кожна зайва година дає чоловікові змогу вигадати правдоподібну історію.
До полудня Оксана насилу змусила себе зосередитися на роботі. Потім надійшло повідомлення від Богдана: увечері він затримається приблизно на годину й просить не чекати з вечерею. Це був четвер — той самий день, про який казала Марина.
О п’ятій подруга надіслала фотографію його машини біля гіпермаркету. Вона нібито випадково приїхала по ґрунтовку. На наступному знімку Богдан котив візок із молоком, печивом і великими пакетами. Оксана вимагала припинити, але о сьомій п’ятнадцять отримала ще один кадр: автомобіль уже стояв біля знайомої дачі.
Факт таємних поїздок більше не викликав сумнівів. Однак разом із ревнощами зростало й інше відчуття. Марина надто вдало опинилася спочатку біля магазину, а потім біля заміського будинку. Коли Оксана прямо спитала, чи їхала вона слідом за Богданом, подруга після короткої паузи зізналася: так, вона стежила за ним…
