Життя без прикрасЧастина 4 з 20
Розмір
Тема
Шрифт
Удома вона не стала плакати. Не стала метатися кухнею, вигадуючи, як усе пояснити Романові. Натомість відкрила ноутбук і зробила те, про що думала вже давно, але боялася зізнатися навіть собі: почала шукати квартиру.
Їй не потрібна була розкіш. Маленька, чиста однокімнатна квартира, де ніхто не відчинятиме двері своїм ключем і не перевірятиме, чи вимита плита. Де Роман не бурчатиме, що вечеря не готова, а Лариса Григорівна не зателефонує о сьомій ранку з наказом купити їй ліки, бо «ти ж усе одно їдеш повз». Місце, де можна зачинити двері й не чекати звинувачень.
Потім Олеся відкрила новий файл і почала складати список речей. Спершу машинально, за звичкою проєктної менеджерки, яка звикла все фіксувати. Потім дедалі уважніше. Диван у вітальні — куплений з її премії. Кухонна техніка — її гроші. Посуд, штори, телевізор, пральна машина, пилосос, частина меблів, килим, шафа для книжок. Вона зберігала чеки, гарантійні талони, виписки, електронні листи з магазинів. Роман сміявся з її педантичності, називав це «канцелярським свербежем». Тепер ця звичка ставала захистом…
Яке враження залишила історія?
Оберіть одну реакцію — її можна змінити.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.