Після 26 років шлюбу чоловік вирішив виселити Ірину, але до цієї сімейної розмови вона вже підготувалася

— Я тобі радила терпіти, бо сама весь час терпіла. Боялася: візьмеш і виявишся сміливішою за мене.

Ірина знову простягнула їй конверт із боргом. Дарія відсунула його. Ірина повернула на колишнє місце.

— Не візьму. Це тобі за завдану мною моральну шкоду.

— Тоді повертатиму частинами, за графіком.

— Як Рома центру?

— Тільки не як Рома!

Через п’ять хвилин вони вже сперечалися про двадцять дві тисячі, немов про пробу, яку треба відбракувати. Обидві реготали до сліз. А молодим лаборанткам, які намагалися виправдовувати своїх чоловіків, тепер найсуворіше вичитувала Дарія Віталіївна.

Олег Ігорович приносив Максимові в бокс огірки. По всьому кооперативу розповідав, що суд виграв він, і грижа з кожною розповіддю ставала дедалі значнішою.

Навесні Роман продав гараж, погашаючи борг перед центром. Новий власник знайшов на полиці «Маринин захід» і відніс банку голові: фарба добра, навіщо їй пропадати.

Аркадій Михайлович довго крутив її в руках. У перший теплий вихідний пофарбував шлагбаум. Тепер тих, хто в’їжджав, зустрічала смугаста коралово-рожева стріла. Навіть ворони сідали на неї з острахом.

— Може, й кооператив на «Захід» перейменуємо? — запропонував Максим.

— Продовжиш — орендну плату підніму.

— Тоді на «Світанок».

— Уже підняв.

Ірина дивувалася: після розлучення людей поруч стало більше. Сама вона не залишилася, пішли лише зайві. Аркадій Михайлович дедалі частіше знаходив привід зайти — нібито в кооперативних справах, хоча справ там в Ірини давно не було.

У неділю за стіл сіли вона, діти й запрошений голова. Він з’явився у випрасуваній сорочці, приніс банку огірків від Зуєва й умостився на самому краєчку стільця.

Юлія дістала із серванта бабусин святковий сервіз із золотою облямівкою.

— Бабин сервант, місця багато… — за звичкою почав Максим і затнувся.

— І користі дуже багато, — спокійно закінчила Ірина. — Тільки треба знати, де шукати.

Вона торкнулася дитячого напису, видряпаного на дереві, подивилася на дітей. Вони змінилися, але знову були її дітьми. Аркадій Михайлович нічого не квапив, залишався поруч.