Життя без прикрасЯкби він зізнався на самому початку, Оля прийняла б цю новину, хоч і без захвату. Віктор знав її досить добре, щоб розуміти це. Хлопчик міг би приходити до них додому; вона брала б участь у його вихованні, адже йшлося про дитину коханої людини. З дітьми Оля вміла ладнати, і чоловік це теж знав. Вона не сумнівалася, що вони з підлітком подружилися б.
Поступово її думки знову повернулися до білявки. Самою лише дитиною такої потайливості вже не пояснити, вирішила Оля. Напевно, між Віктором і цією жінкою збереглися почуття. Напевно, він ночував у неї, називаючи свої відлучки відрядженнями, і приїжджав туди зовсім не лише заради сина. Від страху й ревнощів Олі стиснуло серце. Терпіти це неприємне відчуття на самоті вона більше не могла й набрала Ірку.
Подруга завжди розуміла Олю. До того ж їй самій довелося пережити тяжке розлучення: її чоловік, успішний бізнесмен, зраджував постійно. Ірка знала про це, але терпіла, бо кохала. Потім одна з коханок посіла її місце, а господар розкішного будинку виставив дружину за двері, хоча й виплатив відступні.
Тоді Ірка ледве пережила те, що сталося. Її обманули, викинули з колишнього життя, і вона почувалася нікому не потрібною. Оля була поруч, втішала, допомагала витримати цей удар. Усе-таки подруга зуміла підвестися, струснути із себе все й піти далі. Тепер у неї знову були серйозні стосунки — цього разу, здавалося, з порядною людиною. Утім, після історії з Віктором Олі було важко впевнено судити про чоловіків: її власний чоловік теж здавався чесним і вірним.
Вислухавши розповідь, Ірка відповіла зовсім не так, як Оля очікувала.
— Так, усе це звучить дивно. Але не рубай з плеча. Поки ти не знаєш, що там відбувається. Цілком можливо, що ти помилилася.
— Навіть ти? — здивувалася Оля. — Я сподівалася, що вже ти мене підтримаєш.
— Підтримувати тебе не означає погоджуватися з кожним твоїм висновком. Ти зараз у полоні емоцій. Бачиш лише одне пояснення, а воно може виявитися хибним.
— Тоді поясни мені, який це може мати інший вигляд! Я бачила їх разом. Що ще тут можна подумати?
— Та хіба мало що. Мене, наприклад, дивує інше: він так мріяв про дитину, а до жінки, яка нібито народила йому сина, чомусь не пішов. У вас дітей немає, розлучитися було б нескладно, і у твоїй версії це здавалося б логічним. Але Віктор залишається з тобою. Тому я й прошу тебе не поспішати. Як близька подруга прошу. Спершу поговори з ним.
— Я якраз хотіла зараз йому зателефонувати…
— Ні, тільки не телефоном, — перебила Ірка. — Треба віч-на-віч. Щоб ти бачила його очі, розуміла з виразу обличчя, що він відчуває. Так буде надійніше. Дочекайся, коли він повернеться.
— Я ж збожеволію, поки чекатиму!
— Знаю, як тобі тяжко. Але все-таки дочекайся й поговори. Я стільки разів бачила вас удвох. Ви чудова пара, Олю. І я бачила, як Віктор дивиться на тебе. Не віриться мені, що він здатен на таке.
Оля зітхнула. Вона теж не повірила б такій розповіді, якби не побачила все на власні очі: чоловік веде жінку й підлітка до торговельного центру, і всі троє здаються щасливими від того, що вони разом. Цей спогад не давав їй засумніватися у своїх висновках.
— Що б не з’ясувалося, я все одно буду на твоєму боці, — запевнила Ірка. — І поруч із тобою. Ти це знай.
Подруга зуміла трохи її заспокоїти. Обіцянка підтримки багато важила для Олі, проте заснути тієї ночі вона так і не змогла. Удень сон теж не приходив: думки про побачене поверталися знову й знову. Дзвінки Віктора вона навмисне пропускала, а потім писала йому, що була зайнята. Оля боялася виказати себе голосом. Якщо вже з’ясовувати стосунки, то особисто, як і радила Ірка.
Нарешті настав день, коли чоловік мав повернутися зі свого нібито відрядження. За тією версією, яку він повідомив Олі, з аеропорту йому належало відразу їхати до офісу: за час його відсутності там незмінно виростали гори справ. Зустрітися подружжя мало ввечері, за вечерею.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.