Життя без прикрасЗвали її Наталія. Адресу Віктор з’ясував без особливих труднощів, однак довго не міг змусити себе прийти й заговорити з нею. Поки що спостерігав здалеку. Вранці дівчина виходила з дому й прямувала до автобусної зупинки; увечері приїжджала назад. Він розвідав і про її роботу — помічниця майстра на заводі. Іноді до Наталії заходили подруги. Іншого життя він у неї не бачив.
Здавалося, вона рухалася за інерцією, машинально. На обличчі із сіруватою шкірою не було косметики, під очима темніли кола, повіки весь час залишалися припухлими. Мабуть, Наталія багато плакала.
Вікторові було важко зробити перший крок. Він вижив, а її коханий загинув; саме такою він відчував ціну власного порятунку. Звісно, в аварії Кості він не був винен. Але боявся, що дівчина, яка переживала горе, захоче звинуватити його, вилити на нього свій біль.
Нарешті він наважився. Наталія поверталася з роботи, коли незнайомий чоловік звернувся до неї на вулиці.
— Добрий день, — ніяково почав Віктор.
Вона здивовано подивилася на нього. У великих очах промайнуло щось схоже на переляк. Наталія не знала, кому пересадили серце Кості — серце, яке раніше певною мірою належало й їй.
— Те, що я скажу, прозвучить незвично, — продовжив Віктор. — У мене в грудях зараз б’ється серце вашого коханого. Костя врятував мені життя. І я відчуваю, що маю вам допомогти, підтримати вас. Я бачу, як вам важко.
Розмовляючи з Наталією, Віктор зрозумів, чому Костя вибрав її: у дівчині було стільки ніжності, вона була такою зворушливою. Він чекав звинувачень, але почув зовсім інше.
— Я рада, що його загибель не була марною. Завдяки Кості ви живете. Можливо, він урятував ще когось — я цього не знаю, але сподіваюся. Хоча навіть одне врятоване життя багато важить.
Після цих слів Наталія знову заплакала. Віктор став розпитувати, що з нею відбувається. І коли почув зізнання, то подумав, що недарма його так тягнуло знайти дівчину: наче хтось зсередини не давав йому спокою, підштовхував до неї.
Становище Наталії виявилося безвихідним. Сирота, яка виросла в дитячому будинку, вона втратила квартиру, яку мала отримати від держави: шахраї залишили її без житла. До зустрічі з Костею жила в хостелах, на них і йшла зарплата. Працювала багато, старалася щосили, але впоратися з життєвими труднощами не вдавалося.
Костя побачив її на вулиці — худеньку, у легкому сарафані, заклопотану, вона кудись поспішала. Дівчина йому сподобалася, і він підійшов познайомитися. Так почалися їхні стосунки.
Він сам приїхав із села. У місті закінчив коледж, став електриком і заробляв непогано: міг оплачувати квартиру, купувати їжу, одяг, залишалося й на захоплення. Мотоцикли Костя любив змалку. Ще в селі ганяв на своєму залізному коні й тримався в сідлі віртуозно. Того дня його підвели слизька дорога й водій позашляховика, якому було начхати на правила дорожнього руху.
Костя з Наталією вже жили разом, збиралися одружитися. Аварія настільки приголомшила її, що вона спершу не помічала змін у власному організмі.
— Нещодавно я дізналася про вагітність, — сказала Наталія й заридала. — У нас із Костею буде малюк. Тільки мені доведеться від нього відмовитися.
— Чому? — Віктор не зрозумів її.
Від думки, що на землі залишиться продовження Кості, у нього по спині побігли мурашки. Отже, той пішов не зовсім. Для Віктора це було так важливо, що слова дівчини не вкладалися в голові.
— Я хочу його залишити. Уже люблю, — говорила Наталія. — Але як мені його ростити? Скоро доведеться піти з квартири: оренду оплачував Костя, моєї зарплати на неї не вистачить. А коли на роботі дізнаються, що я вагітна, мене звільнять. Я знаю нашого господаря, він знайде за що. Уже не одну дівчину так виганяв. Йому ні декретниці, ні мами з маленькими дітьми не потрібні, клопоту багато. Ні грошей, ні житла в мене немає. Я не зможу залишити малюка.
Наталія знову заплакала.
— Як це не зможеш? — вигукнув Віктор. — Це ж продовження Кості! Ми знайдемо вихід, обов’язково щось придумаємо. Я допоможу, усе виправлю. Навіть не думай відмовлятися. Тобі треба берегти дитину.
— Правда? — У її погляді з’явилася надія. Було видно, як сильно їй самій хочеться зберегти малюка.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.