Додому я повернулася за добу, ніби постарівши відразу на десять років. У квартирі було холодно. Валентина, у якої були запасні ключі, увімкнула опалення заздалегідь, але стіни все одно зберігали запах порожнечі. На столі стояла банка борщу, загорнута в рушник, хліб і записка: «Поїж. Потім реви».
Я сіла на кухні, поклала голову на руки й заплакала так, як не плакала навіть після смерті Миколи. Тоді була смерть — страшна, остаточна, але чесна. А тут жива людина, рідна донька, ніби сама вийняла з мене щось найголовніше й подивилася, скільки воно коштує.
Валентина прийшла ввечері. Не питала зайвого. Налила чаю, поставила переді мною тарілку.
— Розповідай.
Я розповіла все. Про розмови, документи, фразу Артема, нічний шепіт. Валентина слухала, стиснувши губи.
— Я ж казала.
Я підвела на неї очі.
— Не кажи зараз цього.
Вона зітхнула й накрила мою руку своєю.
— Не буду. Але діяти треба.
— Що діяти? Я вдома. Квартира моя.
— Поки що так.
— Що означає «поки що»?
Валентина встала, підійшла до дверей, перевірила замок, ніби за ними хтось міг стояти.
— Ти ніяких документів не підписувала?
— Ні.
— Довіреність?
— Ні.
— Паспорт давала?
Я згадала, як у перший день Павло попросив мій паспорт «для оформлення місцевої сім-карти», щоб мені було зручніше телефонувати. Він поніс його до кабінету хвилин на двадцять. Потім повернув.
У мене похололи долоні.
— Давала.
Валентина вилаялася пошепки.
— Завтра йдемо до нотаріуса. І в ЦНАП. Ставити заборони, перевіряти все.
Я всю ніч не спала. Лежала у своїй кімнаті, чула, як за стіною цокає годинник, як у батареї булькає вода. На шафі стояла фотографія Миколи. Він усміхався трохи насмішкувато, як завжди, коли я тривожилася через дрібниці.
— Колю, — прошепотіла я в темряву. — Я зовсім дурна?
Фотографія мовчала.
Вранці ми з Валентиною пішли до нотаріуса. Молода жінка в строгому костюмі уважно вислухала нас, перевірила документи, пояснила, що можна подати заяву про заборону реєстраційних дій без моєї особистої присутності.
— Це розумно, — сказала вона. — Особливо якщо є ризик тиску чи шахрайства.
Слово «шахрайство» прозвучало офіційно й страшно. До того все було родинним болем. Тепер стало справою з печатками.
Ми подали заяву. Потім перевірили витяг по квартирі. Поки що все було чисто. Власницею значилася я одна.
Я вийшла на вулицю і вперше за дві доби змогла вдихнути на повні груди…
