Життя без прикрас— Не знаю. Але тепер ясно: у нього були вороги.
— Отже, його не просто збили. Спершу вирішили прибрати, а потім зробили вигляд, ніби дорога сама все вирішила.
Лера кивнула. Усередині підіймалася злість — уже не сліпа, а важка, гаряча, така, що вимагала не помсти, а відповіді.
— Я знайду того, хто це зробив.
Громов дивився уважно.
— Ти розумієш, наскільки небезпечні ці папери?
— Я давно живу поруч із цією небезпекою.
— І все одно підеш далі?
— Так.
Він повільно кивнув.
— Тоді без мене тобі не обійтися.
Лера вдивлялася в документи й відчувала, як змінюється її власна ненависть. Раніше в її болю було одне обличчя — обличчя Рудіна. Тепер біль розповзався ширше, охоплював людей, яких вона не знала, схеми, про які не підозрювала, і таємницю, яку хтось зумів поховати на десять років.
Того ж вечора вона влетіла до Рудіна й кинула знайдені папери на його стіл.
Він глянув на першу сторінку — і його обличчя потемніло.
— Ти все-таки знайшла.
— Ви знали?
Він потер перенісся, ніби раптом утомився.
— Підозрював.
— Чому мовчали?
— Бо ти прийшла не слухати, Данілова. Ти прийшла звинувачувати. Ти б відкинула будь-яке слово, яке не вкладалося у твою версію.
Вона хотіла заперечити, але не змогла. Він мав рацію. Усі ці роки вона шукала винного і, коли знайшла зручну постать, вчепилася в неї так міцно, що перестала бачити решту.
— Хто за цим стояв? — спитала вона глухо.
Рудін помовчав, потім відкрив нижню шухляду столу й дістав іще одну теку.
— Відповідь тобі не сподобається.
— Дайте.
Він простягнув їй документи.
Лера розгорнула теку тремтячими пальцями. На першому аркуші було ім’я.
Савелій Громов.
Серце вдарило так сильно, ніби її штовхнули в груди.
— Ні.
— Він був пов’язаний із людьми, які керували тими оборудками на виробництві.
— Ви брешете.
— Він допомагав прибирати сліди. І він знав, що твого батька збираються усунути.
Кімната захиталася. Лера вчепилася в край столу, але пальці не слухалися.
Громов. Людина, яка врятувала її в камері. Людина, яка говорила про справедливість. Людина, яка підштовхувала її шукати далі.
Він увесь цей час знав.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.