Лера поклала теку перед ним.
— Розкажіть усе, що знаєте.
Він довго дивився на неї, ніби вирішував, наскільки далеко можна зайти.
— Я вже сказав: це не була звичайна аварія.
— Ви вважаєте, мого батька хотіли вбити?
— Ти ближче до відповіді, ніж сама думаєш.
— Тоді говоріть прямо.
Рудін відкинувся в кріслі.
— Прямо я сказати не можу. Не тому, що не хочу. Тому що в мене немає всього ланцюга.
— Де шукати?
— У його роботі. Подивися, що відбувалося за місяць до аварії.
Лера завмерла. Батько працював на великому виробництві, але вона ніколи не пов’язувала його посаду із загибеллю. Для неї він був людиною, яка малювала схеми за кухонним столом, лагодила зламані іграшки й пахла машинним мастилом. Не учасником чужих небезпечних ігор.
— Ви на щось натякаєте?
— Я знаю тільки одне: твій батько комусь заважав.
Ця фраза лишилася з нею, коли вона вийшла в коридор. Комусь заважав. Отже, його могли прибрати. Не випадково. Не через помилку на дорозі. За розрахунком.
Наступного дня Лера домоглася дозволу вийти за межі установи. Їй треба було потрапити туди, де починалася інша частина цієї історії.
Старе виробництво давно закрили. Порожні корпуси стояли на околиці, з вибитими вікнами й іржавими воротами. Усередині пахло пилом, вогкістю й металом. Лера йшла темними проходами й уявляла, як батько колись проходив тут щодня, не знаючи, що останні тижні його життя вже відлічуються.
Архів вона знайшла не відразу. Кімната була завалена теками, ящиками й розсипаними паперами. Частина документів відсиріла, частина вкрилася сірим пилом. Лера перебирала їх один за одним, аж поки нарешті не побачила знайоме ім’я.
Павло Данілов. Інженер-конструктор. Останній робочий тиждень перед загибеллю.
Вона почала читати швидше. Внутрішнє розслідування. Витік даних. Порушення техніки безпеки. Підозра на незаконні оборудки з обладнанням.
На наступній сторінці стояв запис: Данілов повідомив керівництво про виявлені махінації.
За два тижні він загинув.
Лера довго дивилася на аркуш, не кліпаючи. Це вже не було збігом. Не могло бути.
Увечері вона повернулася до Громова. Він зустрів її мовчки, лише трохи підняв підборіддя.
— Я дещо знайшла.
Вона розклала папери перед ним.
— Батько намагався вивести на світ незаконні оборудки. Він виявив порушення й повідомив керівництво.
Громов узяв один аркуш, швидко пробіг очима.
— Хто стояв за схемою?
