Життя без прикрасЗакінчивши дзвінок, адвокатка прибрала папери зі стільця.
— Сідайте. Мені потрібні дати, документи й точні слова учасників. Переживання поки облишмо.
Поки Олена викладала події, Людмила доїдала яблуко й робила записи на старому конверті. Потім узялася за договір. Вона прочитала його від початку до кінця, ледь помітно ворушачи губами.
— Договір добрий, — сказала Людмила. — Лісовський був нотаріусом старої школи, тут це видно. Посвідчили документ ще до реєстрації шлюбу, а діяти він почав із дня весілля — саме так і належить. Закон дозволяє заздалегідь установити роздільну власність на майно, яке подружжя тільки збирається придбати. Тож із самою умовою про майбутній будинок усе гаразд. Сформульовано її точно, без прогалин. І подальші вкладення не забуті: ремонт і перебудову обумовлено окремо, незалежно від того, чиї кошти на них підуть. Тож розповісти суду казку, нібито чоловік власноруч збільшив вартість будинку й тепер має право його забрати, у них не вийде. Цей аргумент договором уже передбачений.
— А ці двадцять чотири години в повідомленні?
— Від нього прав не додається, — Людмила відклала недогризок. — Не можна виселити власника, надіславши йому вимогу. Ні за двадцять чотири години, ні за двадцять чотири хвилини. Розписавшись, ви підтвердили вручення, більш нічого.
— А Сергій? Його виселити можна?
— Поки він ваш чоловік, він член сім’ї власниці. Зареєстрований тут, має право користуватися будинком. Розірвуть шлюб — подамо позов: колишній член сім’ї втрачає таке право. Отримаємо рішення про виселення.
— Отже, доти жити з ним разом?
— Так. Тому двері облиште, кодів не змінюйте, його речей не виносьте. Не кричіть, не провокуйте й на провокації не піддавайтеся. Приведе стороннього — спокійно поцікавтеся, хто прийшов і навіщо. І записуйте все, що можливо записати.
Людмила витримала паузу й глянула поверх окулярів — Олена згадала, як дивився колись Лісовський.
— Найімовірніше, договір спробують оскаржити, — продовжила Людмила. — Скажуть, що для чоловіка він створює вкрай несприятливе становище: ось за цю підставу й триматимуться. Спробувати можуть, але аргумент слабкий. Адже договір захищає не лише ваш будинок. Сергій отримав захист свого майна, пов’язаного з фабрикою, а ви відмовилися на нього претендувати. Натомість за вами зберегли будинок. Це взаємний обмін, умови стосуються обох із подружжя. Мене непокоїть інше. Зараз вони розраховують вигнати вас одним повідомленням. Коли зрозуміють, що підпис на цьому папері не дає їм такого права, почнуть шукати, чим іще вас ударити. Тому й вам треба пошукати. Згадайте, що в них може знайтися проти вас, за що вони здатні вхопитися.
Олена знизала плечима.
— Нічого такого немає. Я зазвичай не підписую, не прочитавши.
— У кожного знайдеться, — сказала Людмила, беручись за інше яблуко. — Просто поки не згадалося.
Угоду з адвокаткою Олена підписала й переказала аванс. Для неї це були чималі гроші: довелося взяти їх із накопичувального рахунку, куди роками відкладала на веранду й синове навчання.
Олексій застав її дзвінком на стоянці біля архіву. Вона ще сиділа в машині.
— Мамо, тітка Наталія о шостій ранку зателефонувала. Каже, ти батька зганьбила перед усіма, будинок віджала.
— Не віджимала, Олексію. За документами він від самого початку належав мені.
— А вона каже, ти заздалегідь готувалася.
— Усе підготували двадцять два роки тому, твій дід. Я лише пам’ятала про договір.
Олексій замовк. У слухавці прошумів трамвай.
— Батько мені навіть не телефонує.
— Сам набери його.
— А від мене ти чого чекаєш?
— Нічого. Вирішувати, на чиєму ти боці, не треба. Це наша з ним справа. Будь ласка, не обирай між нами.
— Він же мій батько.
— Саме тому й не обирай.
Після нової паузи син запитав тихіше:
— А ти як?
— Зараз на роботу піду.
— Гаразд, мамо. Пізніше ще наберу.
Першим від’єднався Олексій. Олена просиділа ще хвилину з телефоном біля вуха.
В архіві тривав звичайний день: о 10 відчинявся читальний зал, у коридорі пахло папером і мастикою. Надягнувши халат, Олена розклала метричну книгу, над якою працювала третій тиждень. Розірваний корінець, нижні кутики, з’їдені пліснявою… Із пінцетом і тонким імпортним папером вона на годину забула про власні справи.
Поділіться враженням від історії
0Коментарі з’являються після короткої автоматичної перевірки. Будь ласка, без посилань, реклами та особистих даних.
Поруч з ім’ям покажемо країну — її визначаємо за IP-адресою; саму адресу не показуємо, а для захисту від спаму зберігаємо лише її зашифрований відбиток.