Слова, що пролунали того дня, вже неможливо було повернути назад у тінь. Батьки телефонували родичам, солдати передавали одне одному короткі повідомлення, хтось устиг записати на телефон момент затримання, хтось — перші зізнання. До вечора про те, що сталося, знали не лише в частині. Новина піднялася вище, ніж міг припустити будь-хто з тих, хто ще вранці намагався сховати криве оголошення на КПП.
У центральному військовому відомстві терміново зібрали нараду. Доповіді йшли одна за одною: матір командувача округу принижено й побито в підпорядкованій йому частині, його племінник дістав тяжкі травми, а довкола старшого лейтенанта Кравця виявляються ознаки вимагання, насильства й організованого прикриття. Вище керівництво зажадало розслідувати все без приховування й без спроб урятувати чиїсь погони.
Спеціальну слідчу групу створили того ж вечора. Формально її очолили представники військової юстиції, але фактично весь процес контролював генерал-лейтенант Даниленко. Він був водночас сином потерпілої, дядьком постраждалого солдата й командиром, на чиїй землі відкрилася гниль. Багато хто побоювався, що особистий біль зробить його несправедливим. Але ті, хто бачив його в ці дні, розуміли: він не шукав помсти замість правди. Він шукав правду так, ніби кожен прихований папір був новим ударом по його матері.
Наступного ранку дивізію закрили. В’їзди й виїзди контролювала військова поліція. Зв’язок перевіряли, склади опечатували, кабінети й казарми брали під охорону. Обшуки пройшли у Кравця, у його найближчих помічників, у службових приміщеннях, в особистих машинах, а потім і в будинках, де могли зберігатися документи або гроші.
Те, що знайшли, виявилося тяжчим за найпохмуріші припущення.
У Кравця виявили кілька прихованих рахунків, розписки, списки переказів, договори на майно, оформлене через сторонніх людей. Суми складалися з дрібних поборів, які батьки надсилали «на потреби служби», «на заняття», «на подарунки старшим», «на ремонт», «на спокійну відпустку». Кожен такий рядок був чиєюсь безсонною ніччю, чиєюсь проданою козою, чиїми сбереженими грошима з пенсії, відданими зі страху за сина.
У комп’ютері Кравця знайшли файли, від яких слідчі довго сиділи мовчки: записи знущань, погрози, внутрішні списки боржників, нотатки про те, хто скільки передав і кому частина грошей пішла далі. Окремі прізвища в цих записах належали людям, які ще вчора ходили частиною з кам’яними обличчями й говорили про дисципліну.
Свідчення в залі для зустрічей виявилися не перебільшенням і не спалахом емоцій. Вони були лише початком. За кількома гучними епізодами відкривалися десятки випадків: побиття, залякування, незаконні покарання, вимагання, принизливі доручення, грубі домагання, привласнення продуктів і спорядження. Кравець виявився не поодиноким бур’яном, що виріс випадково. Він ріс там, де ґрунт роками удобрювали страхом і мовчанням…
